Іриней (Бекіш)

	Іриней Бекіш
	4-й Архієпископ Нью-Йоркський, митрополит всієї Америки і Канади
	4-й Архієпископ Нью-Йоркський, митрополит всієї Америки і Канади
23 вересня 1965 — 25 жовтня 1977
Обрання:	23 вересня 1965
Конфесія:	православ'я
Церква:	Православна церква в Америці
Попередник:	Леонтій Туркевич
Наступник:	Сильвестр Харунс (тимчас./кер.), Феодосій Лазор
Альма-матер:	Холмська духовна семінарія
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Іван Миколайович Бекіш
Народження:	2 жовтня 1892; Межиріччя, Більський повіт, Республіка Польща
Смерть:	18 березня 1981 (88 років); Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Чернецтво:	28 травня 1953

Іриней Бекіш (в миру Іван Миколайович Бекіш, англ. John Bekish, пол. Jan Bekisz; 2 жовтня 1892, Межиріч, Люблінська губернія, Російська імперія (нині Люблінське воєводство, Польща) — 18 березня 1981, Нью-Йорк, США) — архієпископ Нью-Йоркський, митрополит всієї Америки і Канади невизнаної Православної Церкви в Америці. Релігійний діяч у США українського походження.

Життєпис

У 1914 закінчив Холмську духовну семінарію. Після випуску з семінарії одружився і два роки служив читцем на парафії.

1 серпня 1916 висвячений на ієрея єпископом Бєльським Серафимом Остроумовим.

Призначений у військове духовенство і приставлений помічником настоятеля Люблінського кафедрального собору. Служив настоятелем низки парафій в Польщі.

11 грудня 1928 призначений благочинним другого благочиння Сарненського району на Рівненщині.

У 1934 возведений у сан протоієрея.

1 травня 1934 стає благочинним першого Камінь-Каширського районного благочиння.

1 січня 1935, як успішний адміністратор, призначається в консисторію Польської православної церкви.

У 1936 переходить на посаду помічника настоятеля Пінського собору.

26 серпня 1938 призначений настоятелем приходу в Лунинці і місцевим благочинним, а з 1 жовтня — ще й завідувачем Лунинецького міссіонерського комітету.

У 1944 евакуювався разом з родиною в Німеччину де служив в таборах для переміщених осіб.

У жовтні 1947 виїхав до Бельгії.

19 жовтня 1947 увійшов в підпорядкування митрополита Володимира Тихоницького, глави Російського екзархату в Західній Європі в юрисдикції Константинопольського Патріархату.

20 березня 1952 переїхав до США і був прийнятий до складу російської Північно-Американської митрополії.

Був настоятелем Троїцького храму в Мак-Аду, штат Пенсільванія.

Після смерті 31 березня 1953 дружини, був 15 травня 1953 обраний єпископом Токійським і Японським.

28 травня прийняв постриг з ім'ям Іриней і був зведений в сан архімандрита.

Єпископська хіротонія була здійснена 7 червня 1953 митрополитом Леонтієм Туркевичем та іншими архієреями Північно-Американської митрополії.

В Японії займався активною діяльністю по відновленню Церковного життя, сильно постраждала під час Другої Світової Війни.

При ньому відбудовалися церкви, відновлювалися громади, зростало число навернених у православ'я, 17 жовтня 1954 відкрилася Токійська духовна семінарія, яка припинила своє існування під час війни.

Найболючішим питанням в житті японського православ'я був юрисдикційний розкол між прихильниками Московського Патріархату, на чолі з єпископом Миколаєм Оно, і Американської митрополії. Єпископ Іриней схилив єпископа Миколая і більшість його кліру відступити від Москви і увійти до складу Американської митрополії в квітні 1954.

Хоча в 1955 духовна місія в Кореї вийшла з підпорядкування єпископу Іринею і перейшла під омофор Константинопольського патріархату, досягнення єпископа Іринея були високо оцінені Великим архієрейським собором Американської Митрополії, який 9 травня 1957 звів його в сан архієпископа.

14 червня 1960 архієпископ Іриней призначений архієпископом Бостона і Нової Англії і помічником підстаркуватого очільника Американської митрополії, митрополита Леонтія Туркевича. Паралельно недовго служив адміністратором Канадської архієпископії.

Синодальним рішенням від 9 жовтня 1962 архієпископ знову призначений головою Японської єпархії, проте, залишаючись в Америці, реальне управління японською паствою доручив нововисвяченому єпископу Кіотському Володимиру Нагоському, який в 1964 формально зайняв місце Іринея як Токійський архієрей.

Після смерті митрополита Леонтія 14 травня 1965 Великий архієрейський собор обрав архієпископа Іринея місцеблюстителем Предстоятельської кафедри.

На XII Соборі Північно-Американської митрополії 23 вересня 1965 Іриней був обраний новим архієпископом Нью-Йоркським, митрополитом всієї Америки і Канади.

Його предстоятельство було ознаменоване історичним досягненням — повним примиренням Московського Патріархату і Американської митрополії та даруванням 10 квітня 1970 автокефалії від РПЦ, яка, втім, не була визнана Константинопольським патріархатом та іншими грецькими церквами.

9 червня 1970 Архієрейський Синод дарував митрополиту Іринею, як главі автокефальної церкви, титулБлаженнішого.

На початку 1974 у зв'язку з погіршенням здоров'я митрополит Іриней звернувся до Синоду з проханням обрати тимчасового адміністратора митрополичої кафедри для повсякденної роботи.

15 травня 1974 на цю посаду був призначений архієпископ Монреальський і Канадський Сильвестр Харунс.

9 березня 1977 оголосив про своє рішення піти на спокій 25 жовтня, в день відкриття V Собору Православної церкви Америки. Собор обрав новим очільником церкви єпископа Феодосія Лазора, а митрополит Іриней пішов в будинок для людей похилого віку.

Помер 18 березня 1981 в Нью-Йорку від серцевого нападу.

Нагороди

Посилання

Ириней (Бекиш) [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.] // Открытая православная энциклопедия «Древо»
Митрополит Ириней (Бекиш) на сайте «Религиозные деятели русского зарубежья» [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.]
Митрополит Ириней (Бекиш) на сайте «Русское Православие»
115 лет со дня рождения первого предстоятеля Автокефальной Православной Церкви Америки. [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.]
His Beatitude, Metropolitan Ireney (Bekish) [Архівовано 26 березня 2012 у Wayback Machine.]
Святой равноапостольный Николай Японский [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]