Ірина

українське жіноче особове ім’я (Ірина)

Іри́на, Яри́на (дав.-гр. Ειρήνη — від імені богині мирного життя у давньогрецькій міфології Ейрени, а також дав.-гр. Ειρήνη — «мир, морська тиша, спокій») — жіноче ім'я грецького походження.

Інші форми іменіРедагувати

Розмовні Іра, Іринка, Іринонька, Іриночка, Іринчик, Іриска, Ірка, Іронька, Ірочка, Іруненька, Ірунечка, Ірунчик, Ірунька, Іруня, Ірусенька, Ірусечка, Іруська, Іруся, Ірцюня, Ірчик, Риночка, Ярина, Яринонька, Яриночка, Яринь, Яринька, Яриня, Ярись, Яриська, Яра, Ярка, Ярча
Виникли під впливом західноєвропейських мов Ірена, Ірен
Староцерковні Орина, Ірина
Короткі форми імені Іра, Ір, Рина, Рена

Історія іменіРедагувати

У християнському іменослові ім'я Ірина співвідноситься насамперед із Іриною Македонською, першою з жінок, прославлених церквою в лику мучениці. Ця свята була дуже шанована у Візантії.

Крім неї, з ранньохристиянських святих відомі мучениці: Ірина Коринфська (III століття) і Ірина Аквілейська (Солунська або Іллірійська) (початок IV століття).

Ім'я Ірина у Візантії відносилося до поширених і мало високий соціальний статус: серед його носіїв — дружини візантійських імператорів, одна з них, імператриця Ірина, в 797 році стала повноправною правителькою держави, а після смерті церква канонізувала її за відновлення іконошанування.

ІмениниРедагувати

Православні іменини (дати подаються за григоріанським календарем)

12 січня 16 січня 26 лютого 7 березня 12 березня 29 квітня 18 травня 26 травня 10 серпня 17 серпня 22 серпня 30 вересня 1 жовтня

ДжерелаРедагувати

  • Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей [Словник-довідник] — за ред. В. М. Русанівського; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — 3-тє вид., випр. — Київ: Наукова думка, 2005. — 334 с., ілюстр. — Бібліогр.: с. 324-331. ISBN 966-00-0550-4
  • Імена святих. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 17 січня 2012. 
  • Святые с именем Ирина. Православный календарь. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 17 січня 2012.