Вікіпедія

Υ Андромеди

(Перенаправлено з Іпсилон Андромеди)

υ Андроме́ди (Іпсилон Андромеди, лат. υ Andromedae) — сонцеподібна зоря в сузір'ї Андромеди.

Υ Андромеди
Зображення
Відомий під іменем Titawin[1]
Маса 1,27 ± 0,06 M☉[2]
Каталожний код 2MASS J01364784+4124200[3], HD 9826[3], HIP 7513[3], HR 458[3], IRAS 01338+4109[3], SAO 37362[3], GJ 61[3], υ And, PLX 331[3], LSPM J0136+4124[3], ASCC 379022[3], BD+40 332[3], CCDM J01367+4125A[3], FK5 1045[3], GC 1948[3], GCRV 905[3], HIC 7513[3], IDS 01310+4054 A[3], IRC +40024[3], JP11 511[3], LTT 10561[3], N30 327[3], NLTT 5367[3], PMC 90-93 684[3], PPM 44216[3], ROT 224[3], SPOCS 85[3], TD1 910[3], UBV 1655[3], uvby98 100009826[3], PLX 331.00[3], EUVE J0136+41.4[3], 1RXS J013648.6+412353[3], WDS J01368+4124A[3], TYC 2822-2210-1[3], Gaia DR2 348020448377061376[3], Ci 20 110[3], SBC7 57[3], WEB 1608[3], 50 And, TIC 189576919[3], Gaia DR3 348020482735930112[3], AG+41 159[3] і UBV M 8293[3]
Сузір'я Андромеда
Підлегле тіло υ Andromedae Abd, υ Andromedae Acd, Іпсилон Андромеди d і υ Andromedae Aed
Відстань від Землі 13,4782 ± 0,038 парсек[4]
Швидкість обертання зорі 10,9 км/с[5]
Паралакс 74,194 ± 0,2083 кутова мілісекунда[4]
Власний рух за схиленням −381,815 ± 0,13 кутова мілісекунда на рік[4]
Власний рух за прямим піднесенням −171,892 ± 0,27 кутова мілісекунда на рік[4]
Радіальна швидкість −28,662 ± 0,0006 км/с[6]
Спектральний клас F8V[7][8][…]
Видима зоряна величина 4,1 ± 0,05[10]
Світність 3,64 ± 0,029 L☉[11]
Абсолютна зоряна величина 3,96
Металічність 0,122[12]
Радіус 1,71 ± 0,1 сонячний радіус[11]
Епоха J2000.0[13][3]
Кутовий діаметр 1 ± 0,058 кутова мілісекунда[10]
Пряме піднесення 0,422358155766 радіан[4]
Схилення 0,722661582846 радіан[4]
Ефективна температура 6156 K[14][12]
Поверхнева гравітація 13 490 сантиметр на секунду в квадраті[15][16]
Оцінка віку об'єкта 3,8 ± 1 мільярд років[2]
CMNS: Υ Андромеди у Вікісховищі
Художнє уявлення зірки.

Перша зоря головної послідовності, в якої виявили багатопланетну систему[джерело?]. Планета b — типовий гарячий юпітер, інші дві вочевидь є газовими гігантами. 2010 року повідомлялося про відкриття четвертої планети e, яка перебуває на значній віддалі, але ці дані не підтверджено[17].

Фізичні характеристики

ред.

Зоря має спектральний клас F8V, перебуває на відстані 43,9 світлових років від Сонця. Її можна бачити неозброєним оком (видима зоряна величина — 4,09). Світність — 3,4 сонячної. 2002 року виявлено її супутник — тьмяний червоний карлик на відстані 750 а. о.[17]

Джерела

ред.
  1. ↑ https://www.iau.org/news/pressreleases/detail/iau1514/
  2. ↑ а б Fuhrmann K., Pfeiffer M. J., Bernkopf J. F- and G-type stars with planetary companions: υ Andromedae, ρ¹ Cancri, τ Bootis, 16 Cygni and ρ Coronae Borealis // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 1998. — Vol. 336. — P. 942–952. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах SIMBAD Astronomical Database
  4. ↑ а б в г д е Gaia Early Data Release 3 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2020.
  5. ↑ Luck, R. Earle Abundances in the Local Region II: F, G, and K Dwarfs and Subgiants // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2016. — Vol. 153, Iss. 1. — 19 p. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.3847/1538-3881/153/1/21 — arXiv:1611.02897
  6. ↑ Soubiran, C., Chemin, L., Udry, S. et al. Gaia Data Release 2. The catalogue of radial velocity standard stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 616. — 8 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201832795 — arXiv:1804.09370
  7. ↑ Gray, R. O., Napier, M. G., Winkler, L. I. The Physical Basis of Luminosity Classification in the Late A-, F-, and Early G-Type Stars. I. Precise Spectral Types for 372 Stars // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2001. — Vol. 121, Iss. 4. — P. 2148–2158. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1086/319956
  8. ↑ Eggen O. J. Space-velocity vectors for 3483 stars with proper motion and radial velocity // Royal Observatory Bulletin — 1962. — Vol. 51. — P. 79.
  9. ↑ Ljunggren B., Oja T. The Uppsala spectral classification — 1961. — Т. 4. — С. 1.
  10. ↑ а б van Belle, Gerard T., von Braun K. Directly determined linear radii and effective temperatures of exoplanet host stars // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2009. — Vol. 694, Iss. 2. — P. 1085–1098. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/694/2/1085 — arXiv:0901.1206
  11. ↑ а б Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  12. ↑ а б Wright, Jason T., Kane, Stephen R. The California Legacy Survey. I. A Catalog of 178 Planets from Precision Radial Velocity Monitoring of 719 Nearby Stars over Three Decades // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2021. — Vol. 255, Iss. 1. — P. 8. — 67 p. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.3847/1538-4365/ABE23C — arXiv:2105.11583
  13. ↑ Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078357 — arXiv:0708.1752
  14. ↑ Huang C., Zhao G., Zhang H. W. et al. Chemical abundances of 22 extrasolar planet host stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2005. — Vol. 363, Iss. 1. — P. 71–78. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2005.09395.X
  15. ↑ Aguilera-Gómez, Claudia, Ramírez, Iván, Chanamé, Julio Lithium abundance patterns of late-F stars: an in-depth analysis of the lithium desert // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 614. — P. 55–55. — 15 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201732209 — arXiv:1803.05922
  16. ↑ Prieto C. A., An D., Sivarani T. et al. The SEGUE Stellar Parameter Pipeline. V. Estimation of Alpha-element Abundance Ratios from Low-resolution SDSS/SEGUE Stellar Spectra // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2011. — Vol. 141, Iss. 3. — P. 90. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/141/3/90 — arXiv:1010.2934
  17. ↑ а б Upsilon Andromedae 2. Архів www.solstation.com оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 30.08.2017.

Энциклопедия внесолнечных планет: υ Андромеды(рос.)

  Це незавершена стаття про зорю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Υ_Андромеди&oldid=43547013