Гарячий юпітер

Гарячі юпітери — клас екзопланет, що обертаються на відстані менше 0,15 а.о. від материнської зорі.

Гаряча позасонячна планета. Художній образ планети XO-1b.

Загальний опис ред.

Основна відмінність від інших екзопланет полягає в тому, що гарячі юпітери мають масу порядку маси Юпітера (1,9 × 10²⁷ кг), але, на відміну від Юпітера, який перебуває на відстані 5 а. о. від Сонця, гарячий юпітер розташовується на відстані близько 0,05 а. о. від материнської зорі, тобто на порядок ближче, ніж Меркурій від Сонця^[1].Приклад EPIC 212803289b

З усіх типів екзопланет гарячі юпітери виявити найпростіше, оскільки вони створюють помітні короткоперіодичні збурення руху зірки, що виявляються за зсувом ліній спектра. Крім того, доволі великою є ймовірність проходження екзопланети перед диском зірки, що дає змогу за зменшенням світності зорі визначити розмір планети.

Згідно з класифікацією екзопланет за Сударським, гарячі юпітери належать до IV—V класу екзопланет.

Типові характеристики ред.

Нагрівання поверхні екзопланети до температури 1000—1500 C (3000) К викликає їх теплове розширення^{[джерело?]}.
Ексцентриситет орбіти близький до нуля, оскільки зменшується внаслідок дії припливних сил^[2].

Походження ред.

Вважається, що екзопланети утворюються на зовнішніх околицях планетної системи, а потім мігрують до центру внаслідок гальмування у газопиловій хмарі^{[джерело?]}.

Короткоперіодичні гарячі юпітери ред.

Це «гарячі-гарячі» Юпітери, тобто гарячі юпітери, найближчі до своїх зірок. Період обертання таких екзопланет — 1—2 дні, а температура може часто досягати 2000^о С. Температура ж поверхні зірки лише вдвічі-втричі більша.

Пухкі планети ред.

У разі дуже малої відстані від зірки та невеликої маси планети (менше 2 мас Юпітера) планета може не втримуватися своєю гравітацією від нагрівання, що призводить до її сильного термічного розширення і зменшення густини речовини планети. Така планета схожа на газову хмару і називається «пухкою» планетою (англ. puffy planet).

Див. також ред.

Посилання ред.

↑ Николай Диянчук. Основные черты открытых экзопланет и их систем. Архів оригіналу за 22 квітня 2009. Процитовано 24 жовтня 2009. (рос.)
↑ Cassen, P. and Guillot, T. and Quirrenbach, A. (2005). Extrasolar Planets. Springer. с. 45—46. ISBN 978-3-540-29216-6.^{[недоступне посилання]}

Інтернет-ресурси ред.

Inside Exoplanets: Motley Crew of Worlds Share Common Thread [Архівовано 23 грудня 2012 у WebCite]

Motley Crew of Worlds Share Common Thread. space.com. Inside Exoplanets. 5 червня 2006.
NASA finds extremely hot planet – makes first exoplanet weather map. California Institute of Technology. Архів оригіналу за 18 червня 2013.
Struve, O. (1952). First known theoretical prediction regarding existence of hot Jupiters by Otto Struve in 1952. The Observatory. 72: 199. Bibcode:1952Obs....72..199S.
Struve, Otto (24 липня 1952). Proposal for a Project of High-Precision Stellar Radial Velocity Work.
Hot Jupiters and pulsar planets (audio). September 2006.

[1] Николай Диянчук. Основные черты открытых экзопланет и их систем. Архів оригіналу за 22 квітня 2009. Процитовано 24 жовтня 2009. (рос.)

[2] Cassen, P. and Guillot, T. and Quirrenbach, A. (2005). Extrasolar Planets. Springer. с. 45—46. ISBN 978-3-540-29216-6.^{[недоступне посилання]}

[1]

[2]