Інгібітори гідратоутворення

Інгібі́тори гідра́тоутво́рення (рос. ингибиторы гидратообразования; англ. hydrate inhibitors; нім. Hydratbildungsverzögerer m) — речовини, які запобігають утворенню гідратів вуглеводневих газів під час їх видобування, транспортування і підземного зберігання, а також первинного обробляння нафти і газу. Введення ін-гібіторів гідратоутворення в потік газу вологого змінює енергію взаємодії між молекулами води. Внаслідок цьо-го знижується тиск водяної пари над поверхнею води, що приводить до зменшення рівноважної температури гідратоутворення.

Діючи безпосередньо на процес відкладання гідратів, інгібітори гідратоутворення також знижують тиск пари води над ними і викликають поступове розкладання гідратів. Як інгібітори гідратоутво-рення застосовують спирти (метанол, моно-, ді- і триетиленгліколі) та, обмежено, водні розчини хлористого кальцію.

ДжерелаРедагувати