Інгібітори бета-лактамаз
Інгібітори бета-лактамаз — це хімічні сполуки, які незворотньо зв'язуються із бета-лактамазами бактерій та інактивують їх, зберігаючи від руйнування бета-лактамне кільце антибіотиків.[1] Під час цього процесу інгібітори бета-лактамаз руйнуються, у зв'язку із чим вони дістали назву «суїцидних» інгібіторів бета-лактамаз.[2][3] Інгібітори бета-лактамаз мають незначну самостійну активність проти патогенних мікроорганізмів[4][5][3], але у клінічній практиці інгібітори бета-лактамаз застосовуються виключно сумісно із бета-лактамними антибіотиками — пеніцилінами, цефалоспоринами та карбапенемами.
Класифікація
ред.
Інгібітори бета-лактамаз по хімічній структурі поділяються на похідні бета-лактамних антибіотиків та препарати із відмінною від бета-лактамів структурою молекули. Похідні бета-лактамних антибіотиків можна поділити на похідні пеніциланової кислоти, до яких відносяться сульбактам та тазобактам; та окремо клавуланову кислоту.[3] До інгібіторів бета-лактамаз, що мають відмінну від бета-лактамної структуру, відносяться нові представники цієї групи препаратів — авібактам[6][7] та релебактам.[8][9]
Застосування
ред.Інгібітори бета-лактамаз мають здатність інгібувати більшість плазмідних β-лактамаз та частини хромосомних β-лактамаз бактерій, за виключенням бета-лактамаз розширеного спектру дії та хромосомальних β-лактамаз класу С.[3] Так, клавуланова кислота має більшу активність до плазмідних бета-лактамаз, а сульбактам більшу активність до хромосомальних бета-лактамаз.[5] Новий інгібітор бета-лактамаз релебактам має здатність до пригнічення карбапенемаз.[8] Інгібітори бета-лактамаз застосовуються у різноманітних комбінаціях із бета-лактамними антибіотиками як перорально, так і парентерально. Клавуланова кислота у комбінації з амоксициліном може застосовуватися перорально та внутрішньовенно[3], у комбінації з тикарциліном застосовується виключно парентерально. Сульбактам у комбінації з ампіциліном, цефоперазоном та цефтріаксоном застосовується парентерально[2]; а у комбінації з амоксициліном може застосовуватися перорально, внутрішньом'язово та внутрішньовенно.[10] Тазобактам у комбінації з піперациліном застосовується виключно внутрішньовенно.[11] Авібактам у комбінації з цефтазидимом застосовується парентерально.[6] Релебактам у комбінації з іміпенемом схвалений FDA для внутрішньовенного застосування при госпітальних пневмоніях, ускладнених інфекціях сечостатевої системи та ускладнених інтраабдомінальних інфекціях.[8]
- Інгібітори бета-лактамаз
-
-
-
-
Авібактам (2015) -
Ваборбактам (2017) -
Релебактам (2019)
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 31 січня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 31 січня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д http://www.mif-ua.com/archive/article/4011 [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.lvrach.ru/2008/05/5160720 [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б http://www.nedug.ru/lib/lit/farm/01oct/farm83/part15-106.htm [Архівовано 12 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Zhanel, GG (2013). Ceftazidime-avibactam: a novel cephalosporin/β-lactamase inhibitor combination. Drugs. 73 (2): 159-77. doi:10.1007/s40265-013-0013-7. PMID 23371303. Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 31 січня 2015. (англ.)
- ↑ http://pubchem.ncbi.nlm.nih.gov/compound/9835049 [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 31 січня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://pubchem.ncbi.nlm.nih.gov/compound/76900350 [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ http://www.pharmateca.ru/ru/archive/article/6351 [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ " "Тазоцин в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
Джерела
ред.- Группа пенициллинов [Архівовано 22 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Механизмы резистентности микроорганизмов [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)