Відкрити головне меню

Інгебо́рга Норве́зька (норв. Ingeborg Håkansdotter, 1301 — 17 червня 1361) — регент Швеції (13191326) та Норвегії (13191327).

Інгеборга Норвезька
Ingiburga of Sweden (daughter of Hacon) bust 2009 Linköping (2) crop.jpg
Народилася 1301(1301)
Норвегія
Померла 17 червня 1361
Громадянство
(підданство)
Норвегія
Національність норвежка
Діяльність політикеса [рідко]
Титул регент Швеції та Норвегії
Посада регент
Термін 1319—1326/1327 роки
Конфесія католицтво
Рід Інглінги
Батько Гокон V
Мати Евфемія Рюгенська
Брати, сестри  • Аґнес Гааконсдаттер[d]
У шлюбі з Ерік Магнусон
Канут Порс
Діти 3 сини та 2 доньки

Зміст

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походила з династії норвезьких Інглінгів. Старша донька Гокона V, короля Норвегії, та Евфемії Рюгенської. Народилася у 1301 році. Незабаром була оголошена спадкоємицею престолу. У 1302 році вона вперше була заручена з Магнусом, сином Біргера I, короля Швеції. Проте згодом заручини були скасовано.

У 1305 році була заручена з іншим представником шведських Фолькунгів — Еріком Магнусоном, герцогом Седерманландським, братом короля Біргера I. Шлюб відбувся у 1312 році в Осло (разом з весіллям Інгеборги, короля Еріка II, з Вальдемаром Магнусоном Фолькунгом).

Після загибелі чоловіка у 1317 році разом із своєю кузиною Інгеборгою уклала союз з Хрістофером, герцогом Галланда (майбутнім королем Данії). Після цього об'єдналася з повсталими на чолі з Матсом Кеттільмундсоном. Своєї резиденцією обрала замок Варберг.

РегентствоРедагувати

У 1319 році після оголошення її сина Магнуса новим королем Швеції та Норвегії стає регентшею в цих королівствах. Водночас Інгеборга отримала титул герцогині. Але регентша все ж мала певну владу. Так, у 1320 році вона звільнила місто Ригу від боргів перед королем Швеції, що викликало невдоволення знаті. Також посилився вплив коханця регентші данця Кнута Порса. Все це спричинило конфлікт з дротсом Матсом Кеттільмундсоном, якого у 1322 році було звільнено й переведено до Фінляндії.

Втім владу в Швеції опинилася в руках нового ріксдротса Кнута Йонсона, в Норвегії — Ерлінга Відкунсона. Але Інгеборга намагалася чинити їм спротив. Особливо вона намагалася здобути зовнішній успіх. Інгеборга Норвезька влаштувала шлюб з доньки з герцогом Мекленбурга. За умовами шлюбної угоди в Кальмарі Мекленбург, Гольштейн, Саксонія та Рендсбург повинні були допомогти королю Швеції у збереженні в своїй власності області Сконія.

Також Інгеборга взяла значний кредит у вільного міста Штральзунд в обмін на вільну торгівлю цього міста зі Швецією та Норвегією. За цих умов регентша наказала у 1322 році зайняти Сконію, що спричинило війну з Данією. Втім Швеція не отримала очікувальної підтримки від союзників. Поразка спричинила падіння впливу Інгеборги, проти неї виступила державна рада. Після остаточної поразки шведських військ у Сконії у 1323 році регентша погодилася з вимогами регентської ради, за яким усі угоди Інгеборги Норвезької скасовуються. Також вона відмовилася від деяких замків та маєтностей. Ці обмеження впливу Інгеборги встановила регентська влада Норвегії.

У 1326 та 1327 роках була позбавлена посади регента у Швеції та Норвегії відповідно.

Останні рокиРедагувати

21 червня 1327 року вийшла заміж за коханця Кнута Порса, який став герцогом Галланду. У 1329 році її чоловіка зроблена герцогом Естланду. У 1330 році вдруге стала удовою. У 1336 році була присутня на коронації сина Магнуса IV.

У 1341 році підтримала війну Генріха й Гласу, графів Гольштейн проти Вальдемара, герцога Шлезвігу, Йогана Гольштейна та Ганзи.

У 1350 році успадкувала герцогство Галланд після смерті синів Гокона та Кнута від мору (Чорної смерті). Померла у 1361 році.

РодинаРедагувати

1. Чоловік — Ерік Фолькунг, герцог Седерманландський.

Діти:

  • Магнус (1316—1374), король Швеції та Норвегії у 1319—1374 роках
  • Еуфімія (1317—1370), дружина Альберта II, герцога Мекленбурга

2. Чоловік — Кнут Порс, герцог Галланда та Естланду.

Діти:

  • Гокон (-1350)
  • Кнеут (-1350)
  • Брігітта, дружина Йона Гафтхорсона

ДжерелаРедагувати

  • Jerker Rosén: Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (1966)
  • Nationalencyklopedin, Bokförlaget Bra Böcker AB, Höganäs (1992)
  • Nordberg, Michael (1995). I kung Magnus tid. Norstedts. ISBN 91-1-952122-7.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інгеборга Норвезька