Інґеборґа Гоконсдоттір Норвезька

Інґебо́рґа Гоконсдоттір Норве́зька (норв. Ingeborg Håkansdotter, 1301 — 17 червня 1361) — регент Швеції (1319—1326) та Норвегії (1319—1327).

Інґеборґа Гоконсдоттір Норвезька
Народилася	1301(1301) Норвегія
Померла	17 червня 1361
Країна	Норвегія
Національність	норвежка
Діяльність	політична діячка
Титул	регент Швеції та Норвегії
Посада	регент
Термін	1319—1326/1327 роки
Конфесія	католицтво
Рід	Інґлінґи
Батько	Гокон V
Мати	Евфемія Рюґенська
Брати, сестри	Аґнес Гааконсдаттерd
У шлюбі з	Ерік Маґнуссон Канут Порс
Діти	3 сини та 2 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Молоді роки

Походила з династії норвезьких Інґлінґів. Старша донька Гокона V, короля Норвегії, та Евфемії Рюґенської. Народилася у 1301 році. Незабаром була оголошена спадкоємицею престолу. У 1302 році вона вперше була заручена з Маґнусом, сином Бірґера Маґнуссона, короля Швеції. Проте згодом заручини були скасовано.

У 1305 році була заручена з іншим представником шведських Фолькунгів — Еріком Маґнуссоном, герцогом Седерманландським, братом короля Біргера. Шлюб відбувся у 1312 році в Осло (разом з весіллям Інґеборґи, короля Ейріка II, з Вальдемаром Маґнуссоном Фолькунґом).

Після загибелі чоловіка у 1317 році разом із своєю кузиною Інґеборґою уклала союз з Хрістоффером, герцогом Галланда (майбутнім королем Данії). Після цього об'єдналася з повсталими на чолі з Матсом Кеттільмундсоном. Своєї резиденцією обрала замок Варберг.

Регентство

У 1319 році після оголошення її сина Магнуса новим королем Швеції та Норвегії стає регентшею в цих королівствах. Водночас Інґеборґа отримала титул герцогині. Але регентша все ж мала певну владу. Так, у 1320 році вона звільнила місто Ригу від боргів перед королем Швеції, що викликало невдоволення знаті. Також посилився вплив коханця регентші данця Кнута Порса. Все це спричинило конфлікт з дротсом Матсом Кеттільмундссоном, якого у 1322 році було звільнено й переведено до Фінляндії.

Втім владу в Швеції опинилася в руках нового ріксдротса Кнута Йонсона, в Норвегії — Ерлінґа Відкунссона. Але Інґеборґа намагалася чинити їм спротив. Особливо вона намагалася здобути зовнішній успіх. Інґеборґа Норвезька влаштувала шлюб з доньки з герцогом Мекленбурґа. За умовами шлюбної угоди в Кальмарі Мекленбурґ, Гольштейн, Саксонія та Рендсбурґ повинні були допомогти королю Швеції у збереженні в своїй власності області Сконія.

Також Інґеборґа взяла значний кредит у вільного міста Штральзунд в обмін на вільну торгівлю цього міста зі Швецією та Норвегією. За цих умов регентка наказала у 1322 році зайняти Сконію, що спричинило війну з Данією. Втім Швеція не отримала очікувальної підтримки від союзників. Поразка спричинила падіння впливу Інґеборґи, проти неї виступила державна рада. Після остаточної поразки шведських військ у Сконії у 1323 році регентша погодилася з вимогами регентської ради, за яким усі угоди Інґеборґи Норвезької скасовуються. Також вона відмовилася від деяких замків та маєтностей. Ці обмеження впливу Інґеборґи встановила регентська влада Норвегії.

У 1326 та 1327 роках була позбавлена посади регента у Швеції та Норвегії відповідно.

Останні роки

21 червня 1327 року Інґеборґа вийшла заміж за коханця Кнута Порса, який став герцогом Галланду. У 1329 році її чоловіка зроблена герцогом Естланду. У 1330 році вдруге стала удовою. У 1336 році була присутня на коронації сина Маґнуса IV.

У 1341 році підтримала війну Генріха й Гласу, графів Гольштейн проти Вальдемара, герцога Шлезвігу, Йогана Гольштейна та Ганзи.

У 1350 році успадкувала герцогство Галланд після смерті синів Гокона та Кнута від мору (Чорної смерті). Померла у 1361 році.

Родина

1. Чоловік — Ерік Фолькунґ, герцог Седерманландський.

Діти:

• Маґнус (1316—1374), король Швеції та Норвегії у 1319—1374 роках
• Еуфімія (1317—1370), дружина Альберта II, герцога Мекленбурґа

2. Чоловік — Кнуд Порс, герцог Галланда та Естонії

Діти:

• Гокон (-1350)
• Кнеут (-1350)
• Бріґітта, дружина Йона Гафтхорссона

Джерела

• Jerker Rosén: Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (1966)
• Nationalencyklopedin, Bokförlaget Bra Böcker AB, Höganäs (1992)
• Nordberg, Michael (1995). I kung Magnus tid. Norstedts. ISBN 91-1-952122-7.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інґеборґа Гоконсдоттір Норвезька