Відкрити головне меню

Кнут Йонсон (*Knut Jonsson, д/н — 1347) — голова ріксрота (Державної ради), ріксдротс (сенешаль королівства) Швеції у 13111314 та 13221333 роках.

Кнут Йонсон
Народився невідомо
Аспенас
Помер 1347
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Національність швед
Титул ріксдротс
Термін 1322—1333 роки
Попередник Матс Кеттільмундсон
Наступник Грегерс Магнусон
Конфесія католицтво
Рід Aspenäsätten[d]
Батько Йохан Філіпсон
У шлюбі з Катарина Бенгсдоттір
Діти 4 сина та 2 доньки
COA Knut Jonsson (Aspenasatten).png

ЖиттєписРедагувати

Походив зі знатного шведського роду. Син Йохана (Йона) Філіпсона. Про дату і місце народження Кнута Йонсона нічого невідомо, вперше згадується у 1292 році. Став лицарем десь після 1298 року. У 1305 році став членом державної ради.

У 1310 році призначено королем Біргером I лангманом (головним суддею) Естергеталанда. У 1311 році стає дротсом при королі. У 1314 році вимушений був передати цю посаду Йохан Брункову. Протягом 1315—1316 років знову був головним суддею Естергеталанду.

1317 року підтримав повстання Матса Кеттільмундсона проти короля Біргера I. У 1319 році підтримав Магнуса Еріксона як претендента на шведський трон. Того ж року був серед укладачів та підписантів Великої хартії Швецією, якою було обмежену королівську владу. Водночас оженився на представниці роду Бьєльбо (родичів королівської династії Фолькунгів).

У 1322 році стає вдруге ріксдротсом і фактичним правителем королівства Швеції при номінальній регентші Інгборзі Норвезької. Він взаємодіяв з Ерлінгом Відкунсоном, що став ріксдротсом Норвегії. Влада Йонсона тривала до 1333 року. За час правління було залагоджено тривалий конфлікт із Новгородською республікою. 12 серпня 1323 в фортеці Шліссельбург за наказом Кнута Йонсона Матсом Кеттільмундсоном було укладено мир договір з Новгородом. Він встановив кордон між країнами від Фінської затоки по річці Сестра, на північ до озера Сайма і потім на північний захід до берега Ботнічної затоки і закріпив за Швецією західну частину Карельського перешийка.

У 1330 році призначається лангманом Естергеталандом. Помер під час своєї каденції у 1347 році. Остання згадка про Кнута Йонсона відноситься до 25 вересня 1345 року, а вже 18 березня 1347 року він вже був померлим.

РодинаРедагувати

Дружина — Катарина (д/н- після 1350), донька Бенгта Магнусон, лангмана Естергеталанда у 1290—1293 роках

Діти:

  • Філіп (д/н-бл. 1335), канонік Упсали
  • Біргер
  • Магнус (д/н-1369), лангман Естергеталанду у 1340—1364, 1366—1369 роках
  • Йон (д/н-1359), лицар, окружний суддя в Естергеталанді
  • Цецилія (д/н-1350), дружина Бо Нільсона, лангмана Естергеталанда у 1318 році
  • Інгеборга (д/н-1345), черниця-клариска в монастирі в Стокгольмі

ДжерелаРедагувати

  • Jerker Rosén: Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (1966)
  • Mikael Nordberg, I kung Magnus tid (In the Times of King Magnus) ISBN 91-1-952122-7