Імператор Ґо-Тоба
Імператор Ґо-То́ба (яп. 後鳥羽天皇, ごとばてんのう, ґо-тоба тенно; 6 серпня 1180 — 28 березня 1239) — 82-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 8 вересня 1183 — 18 лютого 1198[2].
| Імператор Ґо-Тоба | |
|---|---|
| яп. 後鳥羽天皇 | |
 | |
| Народився |
6 серпня 1180 Кіото, Японія[1] |
| Помер |
28 березня 1239 (58 років) Острови Окі, Oki Districtd, Oki Subprefectured, Префектура Шімане, Японія |
| Поховання | |
| Країна | Японія |
| Діяльність | поет, письменник |
| Знання мов | японська |
| Учасник | Смута Дзьокю |
| Посада | імператор Японії, Верховний Імператор Японії і Cloistered Emperord |
| Рід | Імператорський дім Японії |
| Батько | Імператор Такакура |
| Мати | Empress Dowager Shichijō-ind |
| Брати, сестри | Noriko-naishinnōd, Kōshi-naishinnōd, Ketsushi-naishinnōd, Імператор Антоку, Morisada-shinnōd і Koreaki-shinnōd |
| У шлюбі з | Kujō Ninshid, Minamoto no Arikod, Fujiwara no Shigekod, Q106512640?, Q106559044?, Kamegikud і Kojijūd |
| Діти | Shōshi-naishinnōd, Імператор Цутімікадо, Імператор Дзюнтоку, Masanari-shinnōd, Dōjo-nyūdōshinnōd, Reishi-naishinnōd, Yorihito-shinnōd, Shukushi-naishinnōd, Dōkaku-hosshinnōd, Hiroko-naishinnōd, Kangan Giind і Q111283053? |
 | |
У результаті заколоту в 19 років був змушений зректися престолу і прийняти постриг. У 1221 р. спробував організувати власний заколот проти сьоґуна, проте зазнав поразки й був засланий на острови Окі, де й помер.
Літературна діяльністьРедагувати
Усе життя, особливо після відмови від трону, займався поезією, був талановитим поетом. Ініціював відновлення діяльності департаменту поезії — Пісенної палати («Дайка-сьо», або ще «Вака-докоро»), створеної ще 951 р. імператором Муракамі, організовував придворні поетичні турніри («ута-авасе»), укладав поетичні антології.
Саме за його наказом чиновники Пісенної палати Фудзівара но Тейка й Фудзівара но Іетака розпочали роботу над створенням відомої поетичної антології «Сін кокін вака-сю» («Нова збірка старих і нових японських пісень»). Робота була завершена в 1205 р., тобто якраз до 300-річного ювілею її славетної попередниці — антології «Кокінвакасю» («Збірка старих і нових японських пісень»), укладеної під керівництвом Кі-но Цураюкі 905 р.
Перебуваючи на засланні, Ґо-Тоба-ін продовжував працювати над удосконаленням «Сінкокінвакасю», яку вважав головною працею свого життя, створивши практично її новий варіант. Ця антологія містить 34 вірші-танка самого імператора. А загалом до його творчого спадку, окрім поетичних творів, які склали приватну антологію його віршів «Ґотобаінґосю», входять також трактат із теорії поезії «Ґотобаінґокуден» («Заповіти ґотоба-ін»), трактат із детальним описом придворних традицій «Седзоку сенсінхіссьо» та щоденник «Готобаінсінкі».
ПриміткиРедагувати
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ Усі дати подані за європейським календарем.
Джерела та літератураРедагувати
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
- 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
- Бондаренко І. Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, стор. 505—506
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |