Іла́н Рамо́н (івр. אילן רמון‎; 20 червня 1954, Рамат-Ґан — 1 лютого 2003) — військовий пілот ВПС Ізраїлю, згодом перший ізраїльський астронавт. Під час закінчення польоту загинув о 16:03 за єрусалимським/київським часом внаслідок руйнування шатлу «Колумбія» на висоті 19 км над поверхнею Землі.

Ілан Рамон
івр. אילן רמון
Ilan Ramon, NASA photo portrait in orange suit.jpg
Ім'я при народженні івр. אילן וולפרמן
англ. Ilan Wolfferman
Народився 20 червня 1954(1954-06-20)[1]
Рамат-Ган, Ізраїль
Помер 1 лютого 2003(2003-02-01)[1] (48 років)
Техас, США
Поховання Nahalal Cemeteryd
Країна Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність космонавт, льотчик, військовослужбовець, офіцер
Alma mater Університет Оксфорда
Знання мов іврит
Учасник Операція «Опера», Війна Судного дня і Ліванська війна
Військове звання полковник
У шлюбі з Rona Ramond
Діти (4[2]) Tal Ramond, Noa Ramond, Yiftach Ramond і Assaf Ramond
Нагороди
Космічна медаль пошани Конгресу NASA Distinguished Public Service Medal медаль «За космічний політ» Chief of Staff Medal of Appreciation
Див. також: Ілан

БіографіяРедагувати

Родина і навчанняРедагувати

Ілан Рамон народився в родині колишніх в'язнів Аушвіц Еліезера і Тоні Вольферман 20 червня 1954 року в місті Рамат-Ґані (Ізраїль). Закінчив середню школу в 1972 році в місті Беер-Шеві, мав перший ступінь (бакалаврський) Тель-Авівського університету з електроніки і комп'ютерної техніки (1987 рік).

У 1972 році І. Рамона призвали до Армії оборони Ізраїлю, і він вступив до Льотньої школи. На самому початку навчального курсу в результаті перелому руки він відстав від своїх однолітків на 2 цикли, але потім з успіхом надолужив пропущене. В одному з його навчальних польотів у тренувального літака «Цукіт» (ізраїльська версія реактивного літака СМ-170 Fouga Magister) відмовила система керування, і Рамон з інструктором були змушені покинути літальний апарат. Цей інцидент завершився благополучно — Ілан лише незначно забив ногу, і вже за декілька днів повернувся до лав курсантів-льотчиків. У ході Війни Судного дня (1973) служив у підрозділі радіоелектронної боротьби. У 1974 Ілан Рамон закінчив з відзнакою Льотну школу ВПС Ізраїлю і здобув кваліфікацію льотчика-винищувача.

Льотна кар'єраРедагувати

У 197476 роках Ілан Рамон після проходження навчального курсу літав на літаку A-4 «Скайхок» у 102-й ескадрильї «Ha-namer ha-meofef» («Літаючий тигр»).

У 197680 роках після проходження перепідготовки він служив пілотом винищувача «Міраж» IIICJ у 140-й ескадрильї «Nesher ha-zahav» («Золотий орел»). У 1980 році ескадрилья, де служив І. Рамон, стала однією з двох перших у ВПС, що отримали на озброєння і освоїли винищувачі F-16. Рамон пройшов курс перепідготовки для польотів на F-16 на базі ВПС США Гілл (шт. Юта) у складі 2-ї групи ізраїльських льотчиків. Після повернення із США він служив у 101-й ескадрильї «Ha-krav ha-rishona» («Перша винищувальна»), потому перейшов у 110-у ескадрилью «Abirei ha-tsafon» («Лицарі Півночі»).

7 червня 1981 року Рамон пілотував один з восьми винищувачів F-16A, що завдали удару по іракському атомному реактору «Озірак», що знаходиться на відстані 17 км на захід від Багдаду (військова операція «Опера»). Він був замикаючим у групі (№ 8), одночасно наймолодшим льотчиком серед учасників операції.

У 198183 роках І. Рамон був заступником командира 253-ї ескадрильї «Negev», оснащеної винищувачами F-16.

У 1983 році Ілан Рамон звільнився з армії для здобуття вищої освіти. Вступив до Тель-Авівського університету і закінчив навчання в ньому в 1987 році. Брав участь у розробці винищувача IAI Lavi.

У 1988 році І. Рамон повернувся до ВПС і дістав призначення на посаду заступника командира 119-ї ескадрильї «Atalef» («Літуча миша»), оснащеної винищувачами-бомбардувальниками F-4 «Фантом» II. У складі цієї ескадрильї він неодноразово виконував надвисотні розвідувальні політи (на висоті 20—25 км) на літаку RF-4ES.

У 1990 році він закінчив курс підготовки командирів ескадрилей. В 199092 роках служив командиром 105-ї ескадрильї «Akrav» («Скорпіон»), оснащеної літаками F-16.

У 199294 роках Рамон очолював Відділ літаків у Штабі ВПС Ізраїлю. У 1994 році отримав звання полковника і пост начальника Управління розробки і закупівель засобів ведення бою в Штабі ВПС. Цю посаду Рамон обіймав до 1998 року, коли його було направлено до США задля підготовки до космічного польоту.

І. Рамон налітав понад 3000 годин на літаках А-4 «Скайхок», «Міраж» IIICJ и F-4 «Фантом» II, і понад 1000 годин — на літаках F-16 різних модифікацій. Неодноразово здійснював бойові виліти. Двічі вимушено покидав літав у зв'язку з аварією.

Рамона відзначено знаком учасника Війни Судного дня (1973) і операцій «Мир Галілеї» (1982).

Космічна кар'єра і трагічна загибельРедагувати

 
Ілан Рамон у формі NASA

У липні 1998 року він почав підготовку за програмою спеціаліста з можливого (корисного) навантаження (PS) у Космічному центрі ім. Л. Джонсона. Зі згоди керівника NASA Рамон як слухач пройшов курс підготовки польотних спеціалістів (MS) разом з астронавтами-кандидатами 17-го набору NASA. Під час підготовки адміністрація NASA зробила виняток для І. Рамона, як досвідченого бойового льотчика, дозволивши здійснювати перельоти з одного центру NASA до іншого на реактивному літаку T-38 Talon (що зазвичай не дозволяється спеціалістам з корисного навантаження) в ролі другого пілота.

Нарешті, 28 вересня 2000 року І. Рамона було призначено до складу екіпажу місії STS-107 як спеціаліста з корисного навантаження. 16 січня 2003 року Ілан Рамон стартував у космос у складі місії STS-107, ставши таким чином, першим ізраїльським астронавтом.

У складі космічного шатлу «Колумбія» Ілан Рамон здійснив 16-денний обліт навколо Землі і 1 лютого 2003 року під час повернення з польоту за 16 хвилин до запланованого часу посадки на мису Канаверал трагічно загинув разом з усіма членами екіпажу внаслідок аварії і повного знищення шатлу під час входження до щільних шарів атмосфери.

Ілана Рамона з почестями було поховано у мошаві Нахалаль у Їзреельській долині.

ВшануванняРедагувати

 
Могила Ілана Рамона, 2004

Іменем першого астронавта Ізраїлю названі:

Особисте життяРедагувати

Батьки Ілана Рамона — батько Еліезер Вольферман (вихідець з Німеччини, уродженець Берліна), колишній інженер. Помер 21 серпня 2006 року на 83-му році життя (похований на цвинтарі поселення Омер поблизу Беер-Шеви, де проживав; мати — Тоня Вольферман (уроджена Крепль, походить з Польщі, померла 29 березня 2003 року після тривалої хвороби).

Ілан Рамон від 1986 року був одружений з Роною, викладачем за фахом. У подружжя було четверо дітей: сини Асаф, Таль, Іфтах і дочка Ноа.

Ілан Рамон захоплювався гірськими лижами, сквошем.

ПриміткиРедагувати

Джерела, посилання і літератураРедагувати