Ізохронність коливань

сторінка значень у проєкті Вікімедіа

Ізохро́нність колива́нь або ізохроні́зм колива́нь[1] (дав.-гр. ἴσος «рівний», «однаковий» + χρόνος «час») — фізичний термін, що означає незалежність періоду власних коливань коливальної системи від амплітуди цих коливань[1]. Коливання, період яких не залежить від амплітуди, називають ізохронними коливаннями.

Ізохронність коливань — одна із типових властивостей лінійної системи, але в разі, якщо ці коливання мають малі амплітуди, ізохронність підтримується і в нелінійних системах: за прикладом, коливання реального маятника, у загальному випадку описуються нелінійним законом, часто вважаються ізохронними, якщо амплітуда його кутових відхилень є достатньо малою.

Ізохронність коливань системи дозволяє лінеаризувати її математичний опис та суттєво спростити отримання розв'язку. Багато навчальних завдань містять зауваження, що дозволяють вважати системи ізохронними і отже описувати їх лінійними рівняннями.

Ізохронними є завжди прямолінійні коливання матеріальної точки під дією позиційної сили[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б ДСТУ 2473-94 механічні коливання. Терміни та визначення.
  2. Позиційна сила — сила, що діє на матеріальну точку і залежить лише від координат матеріальної точки. Прикладами позиційних сил є сила пружності, сила всесвітнього тяжіння.

ПосиланняРедагувати