Ігнацій Казімєж Марія Лєдуховський
Ігнацій Казімеж Марія Лєдуховський, повн. Ignacy Іґнацій Казімеж Марія Галка-Лєдуховський, гербу Шалава (нар. 5 серпня 1871 р. у Лоосдорфі, пом. 9 березгя 1945 р. у концентраційному таборі Міттельбау-Дора) – граф,генерал дивізії Віцйська Польського, кавалер ордену Virtuti Militari.
Ігнацій Казімєж Марія Лєдуховський | |
---|---|
Народився |
5 серпня 1871[1] Лосдорфd, Мельк (округ), Нижня Австрія, Австро-Угорщина |
Помер |
6 березня 1945 (73 роки) Mittelbau-Dora concentration campd, Нордгаузен, Німеччина |
Країна |
Республіка Польща Австрія |
Діяльність | офіцер |
Знання мов | польська |
Учасник | Перша світова війна |
Військове звання | генерал |
Рід | Ледуховські |
Батько | Антоній Август Ледуховськийd |
Мати | Юзефа Ледуховськаd |
Брати, сестри | Марія Тереза Ледуховськаd, Уршула Ледуховська і Влодзімєж Ледуховський |
Діти | Włodzimierz Ledóchowskid |
Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 5 серпня 1871 року в Лоосдорфі, у тодішньому повіті Святого Пельтена Нижньої Австрії, в родині Антонія Августа (1823–1885) та Юзефи фон Саліс-Цізерс (1831–1909)[2]. Мав двох сестер – святу Урсулу Лєдуховську, блаженну Марію Терезію Лєдуховську – та брата, генерала ордену єзуїтів Влодзімєжа Лєдуховського[2]. Його дід – бригадний генерал листопадового повстання Ігнатій Лєдуховський. Внучатий племінник кардинала і примаса Польщі Мечислава Галка-Лєдуховського.
1 серпня 1892 р. після закінчення військового реального училища розпочав військову кар’єру в цісарсько-королівській армії[3]. Був включений до 1-го полку польових гармат у Кракові[4]. 1 січня 1894 року його частина була переведена до Вадовіце і переформована в 1-й дивізійний артилерійський полк[5]. У 1895 р. отримав звання цісарсько-королівського шамбеляна[2], а в 1896 р. був звільнений у відпустку[6]. У 1897-1899 роках був студентом військової школи у Відні[7][8]. Po ukończeniu szkoły kontynuował służbę w macierzystym pułku, który został przeniesiony do Krakowa[9]. У 1900 році був призначений до Генерального штабу з одночасним призначенням до 23-ї піхотної бригади в Кракові[10]. У 1902 р. втратив звання офіцера Генерального штабу і був переведений до Корпусного артилерійського полку № 1 у Кракові[11], який у 1908 р. був перейменований на Перший полк польових гаубиць. Того ж року був переведений до Першого кінно-артилерійського ескадрону у Кракові[12]. У 1913 році став командиром цього ескадрону[13]. Під час Першої світової війни воював на російському та італійському фронтах. Командував відповідно 43-м і 126-м полками польової артилерії.
З листопада 1918 р. служив у Війську Польському командиром 1-го полку важкої артилерії Краківської землі. 24 лютого 1919 р. був затверджений командиром 1-ї Краківської артилерійської бригади. Під час польсько-радянської війни командував: 3-ю артилерійською бригадою легіону, 14-ю артилерійською бригадою та 11-ю дивізією піхоти. 1 травня 1920 р. затверджений у званні другого генерал-лейтенанта 1 квітня 1920 р. в групі старшин колишньої австро-угорської армії[14]. Був інспектором артилерії командування Галицько-Волинського фронту[15]. За фронтові заслуги тричі нагороджений Срібним Хрестом ордена Virtuti Militari та Хрестом Хоробрих.
У 1921 році служив начальником Головного навчального центру в Кобрині. 31 липня 1921 року призначений заступником начальника генерального Брест-Литовського округу[16]. 3 травня 1922 р. йому присвоєно звання бригадного генерала зі старшинством з 1 червня 1919 р. і 14-м місцем у генералітеті[17]. OЗ 1922 по 1925 рік був начальником служби артилерії та озброєння 5-го Корпусного округу у Кракові[18]. На цій посаді 1 грудня 1924 р. йому присвоєно звання генерала дивізії 15 серпня 1924 р. і 3-м генеральським місцем[19]. 10 квітня 1925 р. призначений заступником командира корпусного округу № IV у Лодзі, а з 1 вересня 1926 р. до 1 лютого 1927 р. виконував обов’язки командира дивізії IV округу. 1 березня 1927 р. йому було надано двомісячну відпустку із збереженням заробітної плати, а 30 квітня 1927 р. – звільнено на пенсію[20].
Володів маєтком у Вульці Росновській на Львівщині.
Під час окупації залишився в Липниці, де працював в Армії Крайовій[21]. Взявши псевдонім «Крак», проводив таємну військову підготовку партизанів. Заарештований німцями, потрапив до концтабору Гросс-Розен. 9 березня 1945 р. помер у концтаборі Міттельбау-Дора (табірний номер 113195)[22].
24 листопада 1903 року в Краковці одружився з Пауліною Лубєнською (1880–1951), з якою мав чотирьох дітей: Ядвігу (1904–1994), Марію Терезію (1906–1992) (у шлюбі Тишкевич), Юзефу Марію (1908– 1983) та Володимира Маріана Франциска Станіслава Ігнатія (1910–1987), другий лейтенант резерву артилерії Війська Польського
Військові звання ред.
- поручник – старшинство з 1 вересня 1892 р.[4]
- надпоручник – старшинство з 1 травня1896 року[6]
- капітан 2 класу – старшинство з 1 травня1902 року[11]
- капітан 1 класу – 1906 зі старшинством з 1 травня 1902 р.[23]
- майор – старшинство з1 листопада 1913 р.[13]
- підполковник – старшинство з 1 вересня 1915 р.
- полковник – з 1918 р.
Нагороди та відзнаки ред.
- Срібний хрест Військового ордена Virtuti Militari № 5278 - 24 березня 1922 р.[18]
- Хрест хоробрих тричі
- Офіцер ордена Почесного легіону (Франція)[24]
- Великий офіцер ордена Корони Румунії[25]
- Орден Леопольда
- Орден Залізної Корони 3. ступеню з бойовими відзнаками та мечами[26]
- Хрест Бойової Заслуги – 1910 р. [27]
Примітки ред.
- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в Dunin-Borkowski, 1908.
- ↑ Stawecki, 1994.
- ↑ а б Schematismus, 1893.
- ↑ Schematismus, 1894.
- ↑ а б Schematismus, 1897.
- ↑ Schematismus, 1898.
- ↑ Schematismus, 1899.
- ↑ Schematismus, 1900.
- ↑ Schematismus, 1901.
- ↑ а б Schematismus, 1903.
- ↑ Schematismus, 1909.
- ↑ а б Schematismus, 1914.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 18 z 15 maja 1920 roku, s. 352.
- ↑ Semper Fidelis. Obrona Lwowa w obrazach współczesnych. Lwów / Warszawa: Straż Mogił Polskich Bohaterów / Oficyna Wydawnicza Volumen. 1930 / 1990. с. Tab. 172.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 32 z 13 sierpnia 1921, s. 1280.
- ↑ Lista starszeństwa, 1922.
- ↑ а б Dz. Pers. MSWojsk., Nr 10 z 30 kwietnia 1922, s. 322.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 131 z 17 grudnia 1924 roku, s. 730.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 5 z 5 lutego 1927 roku, s. 37, 44.
- ↑ czasbochenski.pl - Józefina Ledóchowska-matka świętych (pl) [dostęp 2011-12-07]
- ↑ - Ignacy Kazimierz hr. Halka-Ledóchowski z Leduchowa h. Szaława (pl) [dostęp 2021-09-02]
- ↑ Schematismus, 1907.
- ↑ Rocznik Oficerski, 1923.
- ↑ Rocznik Oficerski, 1924.
- ↑ Ranglisten, 1918.
- ↑ Schematismus, 1911.
Бібліографія ред.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1893 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1893.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1894 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1894.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1897 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1896.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1898 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1897.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1899 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1898.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1900 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1899.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1901 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1900.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1903 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1902.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1907 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1906.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1909 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1909.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1911 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1910.
- Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1914 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1914.
- Ranglisten des kaiserlichen und königlichen Heeres 1918 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1918.
- Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych.
- Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1922.
- Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1923.
- Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1924.
- Dunin-Borkowski, Jerzy (1908). Almanach Błękitny. Warszawa.
- Kryska-Karski, Tadeusz (1991). Generałowie Polski niepodległej. Warszawa: Editions Spotkania.
- Rybka, Ryszard (2021). Awanse oficerskie w Wojsku Polskim 1935-1939 (вид. 2 poszerzone). Warszawa: Wydawnictwo Tetragon Sp. z o.o. ISBN 978-83-66687-09-7.
- Stawecki, Piotr (1994). Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918-1939. Warszawa: Wydawnictwo Bellona. ISBN 8311082626.