Ігнацій Казімєж Марія Лєдуховський

польський офіцер

Ігнацій Казімеж Марія Лєдуховський, повн. Ignacy Іґнацій Казімеж Марія Галка-Лєдуховський, гербу Шалава (нар. 5 серпня 1871 р. у Лоосдорфі, пом. 9 березгя 1945 р. у концентраційному таборі Міттельбау-Дора) – граф,генерал дивізії Віцйська Польського, кавалер ордену Virtuti Militari.

Ігнацій Казімєж Марія Лєдуховський
Народився 5 серпня 1871(1871-08-05)[1]
Лосдорфd, Мельк (округ), Нижня Австрія, Австро-Угорщина
Помер 6 березня 1945(1945-03-06) (73 роки)
Mittelbau-Dora concentration campd, Нордгаузен, Німеччина
Країна  Республіка Польща
 Австрія
Діяльність офіцер
Знання мов польська
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал
Рід Ледуховські
Батько Антоній Август Ледуховськийd
Мати Юзефа Ледуховськаd
Брати, сестри Марія Тереза Ледуховськаd, Уршула Ледуховська і Влодзімєж Ледуховський
Діти Włodzimierz Ledóchowskid
Нагороди
срібний хрест ордена Virtuti Militari Кавалер ордена Залізної Корони 3 класу

Біографія ред.

Народився 5 серпня 1871 року в Лоосдорфі, у тодішньому повіті Святого Пельтена Нижньої Австрії, в родині Антонія Августа (1823–1885) та Юзефи фон Саліс-Цізерс (1831–1909)[2]. Мав двох сестер – святу Урсулу Лєдуховську, блаженну Марію Терезію Лєдуховську – та брата, генерала ордену єзуїтів Влодзімєжа Лєдуховського[2]. Його дід – бригадний генерал листопадового повстання Ігнатій Лєдуховський. Внучатий племінник кардинала і примаса Польщі Мечислава Галка-Лєдуховського.

1 серпня 1892 р. після закінчення військового реального училища розпочав військову кар’єру в цісарсько-королівській армії[3]. Був включений до 1-го полку польових гармат у Кракові[4]. 1 січня 1894 року його частина була переведена до Вадовіце і переформована в 1-й дивізійний артилерійський полк[5]. У 1895 р. отримав звання цісарсько-королівського шамбеляна[2], а в 1896 р. був звільнений у відпустку[6]. У 1897-1899 роках був студентом військової школи у Відні[7][8]. Po ukończeniu szkoły kontynuował służbę w macierzystym pułku, który został przeniesiony do Krakowa[9]. У 1900 році був призначений до Генерального штабу з одночасним призначенням до 23-ї піхотної бригади в Кракові[10]. У 1902 р. втратив звання офіцера Генерального штабу і був переведений до Корпусного артилерійського полку № 1 у Кракові[11], який у 1908 р. був перейменований на Перший полк польових гаубиць. Того ж року був переведений до Першого кінно-артилерійського ескадрону у Кракові[12]. У 1913 році став командиром цього ескадрону[13]. Під час Першої світової війни воював на російському та італійському фронтах. Командував відповідно 43-м і 126-м полками польової артилерії.

З листопада 1918 р. служив у Війську Польському командиром 1-го полку важкої артилерії Краківської землі. 24 лютого 1919 р. був затверджений командиром 1-ї Краківської артилерійської бригади. Під час польсько-радянської війни командував: 3-ю артилерійською бригадою легіону, 14-ю артилерійською бригадою та 11-ю дивізією піхоти. 1 травня 1920 р. затверджений у званні другого генерал-лейтенанта 1 квітня 1920 р. в групі старшин колишньої австро-угорської армії[14]. Був інспектором артилерії командування Галицько-Волинського фронту[15]. За фронтові заслуги тричі нагороджений Срібним Хрестом ордена Virtuti Militari та Хрестом Хоробрих.

У 1921 році служив начальником Головного навчального центру в Кобрині. 31 липня 1921 року призначений заступником начальника генерального Брест-Литовського округу[16]. 3 травня 1922 р. йому присвоєно звання бригадного генерала зі старшинством з 1 червня 1919 р. і 14-м місцем у генералітеті[17]. OЗ 1922 по 1925 рік був начальником служби артилерії та озброєння 5-го Корпусного округу у Кракові[18]. На цій посаді 1 грудня 1924 р. йому присвоєно звання генерала дивізії 15 серпня 1924 р. і 3-м генеральським місцем[19]. 10 квітня 1925 р. призначений заступником командира корпусного округу № IV у Лодзі, а з 1 вересня 1926 р. до 1 лютого 1927 р. виконував обов’язки командира дивізії IV округу. 1 березня 1927 р. йому було надано двомісячну відпустку із збереженням заробітної плати, а 30 квітня 1927 р. – звільнено на пенсію[20].

Володів маєтком у Вульці Росновській на Львівщині.

Під час окупації залишився в Липниці, де працював в Армії Крайовій[21]. Взявши псевдонім «Крак», проводив таємну військову підготовку партизанів. Заарештований німцями, потрапив до концтабору Гросс-Розен. 9 березня 1945 р. помер у концтаборі Міттельбау-Дора (табірний номер 113195)[22].

24 листопада 1903 року в Краковці одружився з Пауліною Лубєнською (1880–1951), з якою мав чотирьох дітей: Ядвігу (1904–1994), Марію Терезію (1906–1992) (у шлюбі Тишкевич), Юзефу Марію (1908– 1983) та Володимира Маріана Франциска Станіслава Ігнатія (1910–1987), другий лейтенант резерву артилерії Війська Польського

Військові звання ред.

  • поручник – старшинство з 1 вересня 1892 р.[4]
  • надпоручник – старшинство з 1 травня1896 року[6]
  • капітан 2 класу – старшинство з 1 травня1902 року[11]
  • капітан 1 класу – 1906 зі старшинством з 1 травня 1902 р.[23]
  • майор – старшинство з1 листопада 1913 р.[13]
  • підполковник – старшинство з 1 вересня 1915 р.
  • полковник – з 1918 р.

Нагороди та відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. а б в Dunin-Borkowski, 1908.
  3. Stawecki, 1994.
  4. а б Schematismus, 1893.
  5. Schematismus, 1894.
  6. а б Schematismus, 1897.
  7. Schematismus, 1898.
  8. Schematismus, 1899.
  9. Schematismus, 1900.
  10. Schematismus, 1901.
  11. а б Schematismus, 1903.
  12. Schematismus, 1909.
  13. а б Schematismus, 1914.
  14. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 18 z 15 maja 1920 roku, s. 352.
  15. Semper Fidelis. Obrona Lwowa w obrazach współczesnych. Lwów / Warszawa: Straż Mogił Polskich Bohaterów / Oficyna Wydawnicza Volumen. 1930 / 1990. с. Tab. 172.
  16. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 32 z 13 sierpnia 1921, s. 1280.
  17. Lista starszeństwa, 1922.
  18. а б Dz. Pers. MSWojsk., Nr 10 z 30 kwietnia 1922, s. 322.
  19. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 131 z 17 grudnia 1924 roku, s. 730.
  20. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 5 z 5 lutego 1927 roku, s. 37, 44.
  21. czasbochenski.pl - Józefina Ledóchowska-matka świętych (pl) [dostęp 2011-12-07]
  22. - Ignacy Kazimierz hr. Halka-Ledóchowski z Leduchowa h. Szaława (pl) [dostęp 2021-09-02]
  23. Schematismus, 1907.
  24. Rocznik Oficerski, 1923.
  25. Rocznik Oficerski, 1924.
  26. Ranglisten, 1918.
  27. Schematismus, 1911.

Бібліографія ред.

  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1893 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1893.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1894 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1894.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1897 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1896.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1898 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1897.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1899 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1898.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1900 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1899.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1901 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1900.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1903 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1902.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1907 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1906.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1909 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1909.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1911 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1910.
  • Schematismus für das k.u.k. Heer und für die k.u.k. Kriegsmarine für 1914 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1914.
  • Ranglisten des kaiserlichen und königlichen Heeres 1918 (нім.). Wiedeń: Nadworna i Państwowa Drukarnia. 1918.
  • Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych.
  • Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1922.
  • Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1923.
  • Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1924.
  • Dunin-Borkowski, Jerzy (1908). Almanach Błękitny. Warszawa.
  • Kryska-Karski, Tadeusz (1991). Generałowie Polski niepodległej. Warszawa: Editions Spotkania.
  • Rybka, Ryszard (2021). Awanse oficerskie w Wojsku Polskim 1935-1939 (вид. 2 poszerzone). Warszawa: Wydawnictwo Tetragon Sp. z o.o. ISBN 978-83-66687-09-7.
  • Stawecki, Piotr (1994). Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918-1939. Warszawa: Wydawnictwo Bellona. ISBN 8311082626.