Відкрити головне меню
Герб Шалава.

Ледухо́вські (також Лєдуховські, Лі́дихівські; пол. Ledóchowscy, Ledóchowski, Leduchowski) — полонізований руський шляхетський рід гербу Шалава. Представлений у Волинському воєводстві. Назва походить від «гнізда» роду — містечка Лідихів.[1]

Інші назви прізвища — Ледоховські (пол. Ledochowski), Галки-Ледуховські (пол. Halka-Ledóchowski), Галки (пол. Halka).


Зміст

Історія родуРедагувати

У Марціна Бельського в його «Хроніці Польській» за 1300 рік (за часів короля Вацлава ІІ), згадується Петро Галка з Романова гербу Салава (Шалава), який названий там гетьманом руським.[2]

Першим Ледуховським стає Нестор Галка, який отримує у володіння Ледихів приблизно у 1457р. від Великого князя Литовського Казимира Ягеллончика.[3]

Також відомий Рафал Галка з Романова, який був похований 1572 р. у Львові у Домініканському костелі і Станіслав Галка (пом.1602р.), похований там же.

"Метрика Волинська" згадує Дениска Ледуховського у 1578р.. Ян, Юрій, Самуїл Ледуховські є серед тих, що поставили підпис на виборах короля Владисла́ва IV.

ПредставникиРедагувати

  • Кузьма, ймовірно, дружина — Сенька
    • Івашко
      • Гнівош
        • Макар — крем'янецький земський писар, у Крем'янці король Сігізмунд ІІІ Ваза 29 серпня 1598 видав для нього грамоту, 1603 року отримав позитивний вирок суду стосовно його позову на спадкоємців Миколая Жолкевського через неправомірне приєднання частини Лідихова до «Брідщизни»; помер 1612 року[4]
          • Олександр — писар гродський крем'янецький
          • Самійло (Самуель) — дідич найбільшої частини Лідихова, Перенятина, суддя земський кременецький
            • Стефан ( пом.1676) Брацлавський, потім Волинський каштелян
              • Станіслав (пом.1725) маршалок трибуналу коронного
              • Франтішек (пом.1704) підкоморій Кременецький, потім каштелян Волинський, дружина з роду Семашко, мав сина-старосту Волинського, доньку Розалію та Саломію-дружину Яна Потоцького, підстолія київського[5].

  • Дмитро — дідич Кисилина[6]
  • Адам — волинський каштелян, володимирський староста
  • Андрій — підстолій волинський, чоловік княжни Доміцелли з Четвертинських[7]
  • Миколай — володимирський староста, любачівський каштелян[8]
  • Стефан (бл. 16251676) — державний та військовий діяч, урядник, дипломат Речі Посполитої.
  • Станіслав (1666-1725) — військовий та державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, один з найвідоміших польських політиків
  • Франциск-Антоній (17281783) — син Адама Ледуховського. Чернігівський воєвода
  • Мечислав Галка-Ледуховський (18221902) — кардинал і примас Польщі
  • св. Уршула (Юлія-Марія) Галка-Ледуховська (1865-1939) - свята римо-католицької церкви, монахиня, засновниця чернечого згромадження сестер-уршулянок.[9]
  • Ігнасій Ледуховський (1871-1945)- генерал Війська Польського, загинув у фашистському концтаборі[10].

У Генеалогії потомків Сейму Великого зазначено якнайменше 203 представника роду[11]

Нині представники роду Галка-Ледуховських проживають у Польщі, Австрії, Англії, Україні. Південній Африці

ВолодінняРедагувати

Мали численні володіння.Крім с.Лідихіва на протязі XVIII-ХІХ ст. різні представники роду були дідичами містечка Киселин на Волині[3], Волочиська, Смордви, Свищіва, Матвійковичів (Кременецького повіту), Островця на Волині, Хотина (тепер Рівненська обл.).25 серпня 1698 року король Речі Посполитої Август ІІ дарує село Тетликівці (в орігіналіTetlykowce)Кам'янецького повіту, Волинського воєводства з усіма жителями, лісами, млинами, доходами і т.ін. волинському каштелянові Францишку Ледуховському та його дружині, Гелені Семашковні. Також у власність Ледуховських переходять Смідин (як Свідин), Обарів та інші володіння.[3]У XVIIIст. володіли с. Варковичі[12], с.Печихвости та околиці, Хотин та околиці (всі-сучасна Волинська обл).[4]Крім того, у 1745 році Франциск-Антоній у посаг за Людвікою Денгоф отримав володіння на території нинішньої Польщі-Клімонтув, Оссолін і Тетіїв (тепер Київська обл).

У к.ХІХ-поч.ХХ ст. у власності Ледуховських були с. Кодня[13] та с. Старий Солотвин Волинської губернії (тепер Житомирська обл.)[14]Будували палаци у Смордві, Волочиську, С.Солотвині.

ВнескиРедагувати

У різний час представники роду жертвували значні суми на потреби монастирів, костелів, монаших орденів. Зокрема Ледуховські були жертводавцями монастиря о.Домініканів у Підкаміню. Також донька Франциска-Антонія Анна (нар.1750) пожертвувала на шпиталі та монастирі у Варшаві 71 600 злотих.[3]


ПриміткиРедагувати

  1. Ledóchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.).— S. 121. (пол.)
  2. Zbior dzieiopisow polskich: Kronika Marcina Bielskiego (пол). Warszawa: XX Societatis Jesu. видання 1764. с. 172. 
  3. а б в г Barącz S (1879). Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu (pol). Lwów :: "Gaz. narod." J. Dobrzańskiego i K. Gromana. с. 4, 23, 114. 
  4. а б Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu… — S. 8—9, 109-110
  5. Kasper Niesiecki (1841). Herbarz Polski ... powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow, rekopismow, dowodow urzedowy (pol). Lipsk. с. 32–38. 
  6. [1]
  7. Książęta Czetwertyńscy (03) Архівовано 30 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  8. Mikołaj Ledóchowski z Leduchowa h. Szaława (ID: 14.63.626)
  9. Zdybicka, Zofia Jozefa. JULIA MARIA (IMIĘ ZAKONNE URSZULA) LEDÓCHOWSKA. ipsb (pol). Процитовано 14.04.2019. 
  10. Ignacy Ledóchowski Generał WP 1871 - 1945. The Ledóchowski Family. Процитовано 14.04.2019. 
  11. M.J. Minakowski. Osoby o nazwisku „Ledóchowski” w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. Genealogia potomków Sejmu Wielkiego (пол). Процитовано 16.04.2019. 
  12. Пустиннікова, Ірина. Варковичі. Замки та храми України (укр). Процитовано 14.04.19. 
  13. Antoni Urbański (1929). Memento kresowe (пол). Warszawa: nakladem autora. с. 60–61. 
  14. Sulimierski, Walewski, red.Chlebowski (1890). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X (polska). Warszawa: druk. "Wieku" Nowy-Swiat, nakl.Władysław Walewski. с. 65. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати