Ледухо́вські (також Лідиховські, Лєдуховські, Лі́дихівські; пол. Ledóchowscy, Leduchowscy) — спольщений руський шляхетський (графський) рід гербу Шалава. Представлений у Волинському воєводстві. Назва походить від «гнізда» роду — містечка Лідихів.[1]

Герб Шалава.

Інші назви прізвища — Ледоховські (пол. Ledochowski), Галки-Ледуховські (пол. Halka-Ledóchowski), Галки (пол. Halka).

Історія роду ред.

Згідно з легендою перший представник роду Галка був відомим ще за часів київського князя Володимира Великого, прославився як ревний захисник християнства і був пов'язаний з князівською родиною.[2]

У Марціна Бельського в його «Хроніці Польській» за 1300 рік (за часів короля Вацлава ІІ), згадується Петро Галка з Романова гербу Салава (Шалава), який названий там гетьманом руським.[3] Мешкали на Київщині, пізніше перебралися до Червоної Русі.

До кінця XVІ століття деякі представники роду Галка мешкали в Руському воєводстві.[2]

Поступово рід розділився на три гілки — Свірських, Стрижів та Ледуховських (Swirskich, Strzyzów i Ledochowskich), зберігши один герб.

Першим Ледуховським стає Нестор Галка, який мужньо воював з литвинами і отримав у володіння Ледихів приблизно у 1457 р. від Великого князя Литовського Казимира Ягеллончика.[4] Після нього згадуються Іван та Вацлав Ледуховські, гербу Шалава, які прославилися у боротьбі з Тевтонським орденом та Павел, Яцек і Богдан, які жили у XV ст.[2]

У 1528 році у Метриці Волинській згадується Дениско Ледуховський.

В опису Кременецького замку у Люстрації 1552 року згадуються землі недалеко від Кремінця, які знаходяться у власності зем'ян Міхна, Богдана, Гаска, Вінка, Гнєвоша Ледуховських. В акті Люстрації Кременецького замку від 1563 року згадується будинок на вул. Жидовській, який належить зем'янину Гнівошу Ледуховському.[5] В наказах Сигізмунда І та Сигізмунда Августа, пізніше Сигизмунда ІІІ Ледуховські позначаються титулом Comites, що на латині означає граф.

Також відомий Рафал Галка з Романова, який був похований 1572 р. у Львові у Домініканському костелі і Станіслав Галка (пом.1602 р.), похований там же, але невідомо чи були вони представниками цього роду.

Ян, Юрій, Самуїл Ледуховські є серед тих, що поставили підпис на виборах короля Владисла́ва IV. За кількома винятками серед княжих родів, у Королівстві Польському не присуджувалися дворянські титули. Родини або мали титули, надані за кордоном, або отримали їх лише після поділу Польщі. Тому назва не є відповідним показником історичної важливості родин. Кількість сенаторів, яку надала родина за час існування королівства, є більш відповідною.  З сімома сенаторами родина Ледоховських посідає 34 місце серед 129 княжих і графських польських шляхетських родин.

Серед інших відзначилися члени графської родини Ледоховських. через служби в імператорському домі, між іншим. як вихователь пізнішого імператора Франца-Йосифа , ад'ютант імператора Карла та офіцерів генерального штабу, а також на службі католицької церкви через єзуїтського генерала, кардинала, блаженного та святого.

Представники ред.


У Генеалогії потомків Сейму Великого зазначено якнайменше 203 представника роду[17]

Нині представники роду Галка-Ледуховських проживають у Польщі, Австрії, Англії, Україні, Південній Африці

Володіння ред.

Мали численні володіння. Крім сел Лідихів та Крупа[8][18] протягом XVIII-ХІХ ст. різні представники роду були дідичами містечка Киселин на Волині[4], Волочиська, Смордви, Свищіва, Матвійковичів (Кременецького повіту), Островця на Волині, Хотина (тепер Рівненська обл.).25 серпня 1698 року король Речі Посполитої Август ІІ дарує село Тетликівці (в оригіналі Tetlykowce) Кам'янецького повіту, Волинського воєводства з усіма жителями, лісами, млинами, доходами і т.ін. волинському каштелянові Францишку Ледуховському та його дружині, Гелені Семашковні. Також у власність Ледуховських переходять Смідин (як Свідин), Обарів та інші володіння.[4] У XVIII ст. володіли с. Варковичі[19], с. Печихвости та околиці, Хотин та околиці (всі-сучасна Волинська обл).[6] Крім того, у 1745 році Франциск-Антоній у посаг за Людвікою Денгоф отримав володіння на території нинішньої Польщі-Клімонтув, Оссолін і Тетіїв (тепер Київська обл).

У к. ХІХ-поч. ХХ ст. у власності Ледуховських були с. Кодня[20] та с. Старий Солотвин Волинської губернії (тепер Житомирська обл.)[21] Будували палаци у Смордві, Волочиську, С.Солотвині.

Внески ред.

У різний час представники роду жертвували значні суми на потреби монастирів, костелів, монаших орденів. Зокрема Станіслав Ледуховський був засновником монастиря о. Тринитаріів у Хотині, костелу о. Домініканів у Підкаміню, інші представники роду були жертводавцями цього монастиря. Також донька Франциска-Антонія Анна (нар.1750) пожертвувала на шпиталі та монастирі у Варшаві 71 600 злотих.[4]

Примітки ред.

  1. Ledóchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 121. (пол.)
  2. а б в Niesiecki, Kasper (1841). Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. (пол.). Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertela. с. 32–38. 
  3. Zbior dzieiopisow polskich: Kronika Marcina Bielskiego (пол). Warszawa: XX Societatis Jesu. видання 1764. с. 172. 
  4. а б в г Barącz S (1879). Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu (pol). Lwów :: "Gaz. narod." J. Dobrzańskiego i K. Gromana. с. 4, 23, 114. 
  5. Архив Юго-Западной России. Часть 7. Том II.. runivers.ru. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 12 червня 2021. 
  6. а б Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 8—9, 109—110
  7. Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : Druk. Józefa Pawłowskiego, 1870. — S. 69. (пол.)
  8. а б в Marshal Stanislaw Ledochowski 1666 - 1725, Marshal, Silent Sejm, Marshal, Tarnogrod Confederation, Franciszek Ledochowski 1663 - 1704. www.ledochowski.eu. Процитовано 11 лютого 2023. 
  9. Kasper Niesiecki (1841). Herbarz Polski ... powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow, rekopismow, dowodow urzedowy (pol). Lipsk. с. 32–38. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 20 січня 2015. 
  11. Książęta Czetwertyńscy (03) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  12. Mikołaj Ledóchowski z Leduchowa h. Szaława (ID: 14.63.626). Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 2 серпня 2016. 
  13. Matka Elżbieta Róża Czacka. Ludzie Lasek (пол.). 11 березня 2014. Архів оригіналу за 11 лютого 2023. Процитовано 11 лютого 2023. 
  14. Zdybicka, Zofia Jozefa. JULIA MARIA (IMIĘ ZAKONNE URSZULA) LEDÓCHOWSKA. ipsb (pol). Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 14.04.2019. 
  15. rjBase 0.40. web.archive.org. 8 липня 2020. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 14 липня 2022. 
  16. Ignacy Ledóchowski Generał WP 1871 - 1945. The Ledóchowski Family. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 14.04.2019. 
  17. M.J. Minakowski. Osoby o nazwisku „Ledóchowski” w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. Genealogia potomków Sejmu Wielkiego (пол). Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 16.04.2019. 
  18. Древнє село поблизу Луцька: тут народився козак Яцько і тримали оборону австрійці. Волинські новини. Процитовано 11 лютого 2023. 
  19. Пустиннікова, Ірина. Варковичі. Замки та храми України (укр). Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14.04.19. 
  20. Antoni Urbański (1929). Memento kresowe (пол). Warszawa: nakladem autora. с. 60–61. 
  21. Sulimierski, Walewski, red.Chlebowski (1890). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X (polska). Warszawa: druk. "Wieku" Nowy-Swiat, nakl.Władysław Walewski. с. 65. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 23 березня 2019. 

Джерела ред.

Посилання ред.