Ігнатій Якуб Масальський

Князь Ігнатій Якуб Масальський (пол. Ignacy Jakub Massalski, 22 липня 1727, за іншими відомостями 30 липня 1726 або 22 липня 1729[2], Олекшиці поблизу Гродно — 28 червня 1794, Варшава) — єпископ віленський з 1762 року, відомий також як меценат. Представник роду Масальських.

Ігнатій Якуб Масальський
Ignacy Massalski.PNG
Ignacy Jakub Massalski
Герб
Єпископ віленський
Обрання: 1762
Церква: Католицька Церква
Попередник: Міхал Ян Зенкович
Наступник: Ян Непомуцен Косаковський
 
Діяльність: католицький священник
Народження: 22 липня 1727(1727-07-22)
Олекшиці біля Гродно (нині Гродненська область)
Смерть: 28 червня 1794(1794-06-28) (66 років)
Варшава
Похований: Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) (Вільнюс)
Династія: Мосальські
Батько: Михайло Юзеф Масальський
Мати: Франциска Масальська (уроджена княжна Огінська)
Призначений: 1744

Нагороди:

Орден Білого Орла

CMNS: Ігнатій Якуб Масальський у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Син віленського каштеляна і гетьмана Великого князівства Литовського Михайла Юзефа Масальского і Франциски Масальської, уродженої княжни Огінської.

З дитинства готувався до духовного сану. У п'ятнадцять років став каноніком віленського капітулу. Навчався з 1745 року в місіонерській семінарії у Варшаві; продовжив навчання в Римі, де отримав ступінь доктора теології та філософії. Після повернення з Італії став референдарем литовським і прелатом віленським.

Прагнув до лібералізації релігійного життя в Литві; за його ініціативою була реорганізована Віленська католицька семінарія та оновлена її програма (1763); до програми були включені історія Литви, польська література, французька мова. Домагався того, щоб сільське нижче духовенство у своїй діяльності користувалося мовами, зрозумілими для пастви. Пропагував ідеї фізіократів, заохочував освіту селянства. У Віленській католицькій єпархії створював мережу початкових шкіл при костелах, написав шкільну програму.

Підтримував архітекторів Вавжинця Ґуцевича і Мартина Кнакфуса, художника Франциска Смуглевича. Його стараннями і на його кошти був реконструйований віленський Кафедральний собор Святого Станіслава і Святого Владислава.

У 1772 році погодився на перший поділ Речі Посполитої.

Став членом Едукаційної комісії Речі Посполитої (Комісія народної освіти, Komisja Edukacji Narodowej) і першим головою в 1773-1776 роках. Одночасно в 1774 році був розпорядником фонду публічної освіти. Звинувачений у зловживаннях, залишив посаду голови (1777), але членом комісії продовжував залишатися до смерті.

У 1774 році виступив у Сеймі за звільнення селян від кріпацтва та наділення їх землею. У тому ж році перевів частину селян свого маєтку біля Ігумена (тепер Червень) з панщини на чинш[3].

Був противником Конституції 3 травня (1791). Приєднався до Тарговицької конфедерації (1792). Брав участь у сеймі в Гродно, який підтвердив другий поділ Речі Посполитої (1793). У 1794 році під час повстання Костюшка був заарештований і без суду страчений (повішений) в Варшаві.

Прах був перевезений до Вільно в 1795 році і похований у Кафедральному соборі Святого Станіслава і Святого Владислава.

ПриміткиРедагувати

  1. Annuaire prosopographique : la France savante
  2. Raila E. Masalskis Ignotas Jokūbas // {{{Заголовок}}}. — Vilnius : Mokslo irenciklopedijų leidybos institutas, 2008. — С. 371. — 15000 прим. — ISBN 978-5-420-01646-6.(лит.)
  3. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 2 т. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) [і інш.]. — Мн.: БелЭн, 2006. — С.274.

ЛітератураРедагувати

  • Масальскi Iгнацій Якуб // {{{Заголовок}}} / гал. рэд. Б. I. Сачанка. — Мінск : Беларуская энцыклапедыя, 1995. — С. 255—256. — 6000 прим. — ISBN 985-11-0016-1. (біл.) (біл. )
  • Masalskis Ignacas Jokūbas // {{{Заголовок}}} / Sudarytojas Ričardas Jakutis, vyr. red. kun. Vaclovas Aliulis. — Vilnius : Poli, 2000. — С. 649. — 2000 прим. — ISBN 9986-511-10-0. (лит.) (літ. )

ПосиланняРедагувати