Мартин Кнакфус

Мартин Кнакфус (пол. Marcin Knackfus, лит. Martynas Knakfusas (бл. 1740, Вулка Варшавського воєводства — близько 1821, Литва) — архітектор раннього класицизму, який працював у Литві.

Мартин Кнакфус
Народження	1740(1740) Вулка, Мазовецьке воєводство
Смерть	1821(1821) Вільнюс
Країна (підданство)	Річ Посполита
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Вільнюс
Архітектурний стиль	ранній класицизм
Найважливіші споруди	астрономічна обсерваторія Головної Віленської школи
Членство	масонство
Заклад	Вільнюський університет
Учні	Вавжинець Ґуцевич
Мартин Кнакфус у Вікісховищі

Біографія

Діяльність розпочав у Варшаві. Навчався у архітекторів Ефраїма Шрегера, Симона Богуміла Цуга, які працювали у Варшаві, зазнав упливу Д. Мерліні.

Переселившись до Вільно, Кнакфус деякий час працював у єпископа Ігнатія Масальского. Став капітаном війська ВКЛ. У 1773—1775 роках викладав у Віленському університеті. У 1782—1794 роках був архітектором Головної віленської школи. Брав участь у повстанні 1794 року.

Творчість

Проектував і реконструював будівлі громадського значення, будинки та палаци міщан і вельмож у Вільно і великі садибні ансамблі. Не вся спадщина Кнакфуса надійно підтверджена документами: частину будівель пов'язують з його ім'ям з огляду на схожість із відомими його творами загальної композиції або окремих фрагментів. Його творам притаманні поміркованість форм, раціональність і простота, орієнтовані на французький класицизм стилю Людовика XVI і традиції пізнього Ренесансу.

За проектом Кнакфуса в 1783—1792 роках побудований костел Святого Якова в Куртувенаї (Шяуляйський район). Костел тринефний з високим корпусом і нижчим пресбітерієм. Двовежна композиція головного фасаду формами частково продовжує традиції віленського бароко і разом з тим містить елементи класицизму.

Поєднання елементів бароко та класицизму чітке у спроектованому Кнакфусом у 1773 році костелі Пресвятої Трійці в Трошкунаї — базилікального типу без вежі у формі латинського хреста в плані. Головний фасад утворює своєрідний портик із двох пар колон доричного ордера. У 1789—1790 роках Кнакфус керував будівництвом домініканського костелу в Тракаї. У 1787 році за його проектом був побудований вівтар в костелі Всіх Святих у Вільні.

Реконструював також Зелений міст через Вілію (1791) у Вільно, вів нагляд над реконструкцією та будівництвом будівель Віленського університету. Кнакфус проектував також палац в Паежяряї (1795—1799; Вілкавішкіський район).

Палац Бжостовських

Палац Бжостовських

Ймовірно, що за проектом Кнакфуса в 1769 році були декоровані фасад та інтер'єр двоповерхового палацу Бжостовських, розташованого на розі вулиць Університето (Universiteto g.) і Домінікону (Dominikonų g. 18/2) що належав у той час відомому магнату Павлу Ксаверію Бжостовському, потім проданий Якубу Нагурському, а пізніше належав Огінським. Будівля реконструювалася в 1957 році і кілька разів пізніше, частину першого поверху нині займає аптека й салон оптики, частина будівлі відведена під житлові приміщення.

Астрономічна обсерваторія

Обсерваторія Головної віленської школи

До числа найвидатніших громадських будівель, створених Кнакфусом, відноситься південна прибудова астрономічної обсерваторії Головної литовської школи (згодом Віленського університету; 1782–1788). У спроектованій із принципових вказівок Мартіна Почобута прибудові використані форми раннього класицизму. Дві симетричні бічні вежі, призначені для астрономічних спостережень, надають будівлі граціозну вертикальність. Високий цоколь і доричний антаблемент, над яким височить аттик, утворюють горизонтальні перетини фасаду. Фриз прикрашають знаки Зодіаку в метопах.

Палац єпископа у Вєрках

Близько 1780 року єпископ Ігнаци Якуб Масальський доручив Кнакфусу реконструкцію літньої резиденції у Вєрках. За проектом Кнакфуса були побудовані східна та західна офіцини й розпочато будівництво центрального палацу (пізніше роботу продовжив Вавжинець Ґуцевич).

Палац Сулістровських

Палац Сулістровських

Кнакфусу належить проект палацу Сулістровських у Вільні (вулиця Скапо, 4; відомий також як палац Лопацінських). Вісь симетрії акцентують іонічні напівколони, що імітують портик і трикутний фронтон, тимпан якого прикрашений картушем із гербом. Кути палацу підкреслені рустом.

Палац Шуазелів (де Реусів)

Палац Шуазелів (де Реусів)

До палацу Шуазелів, відомому також як палац де Реусів (Палацова площа, потім площа Муравйова, в міжвоєнні роки площа Наполеона, після Другої світової війни площа Кутузова, нині площа С. Дауканто, S. Daukanto a. 2 / Universiteto g. 10), імовірно за проектом Кнакфуса прибудований величний портик у дусі зрілого класицизму. Розташовані на однаковій відстані чотири іонічні колони підпирають масивний антаблемент і фронтон. Ритм колон повторюється пілястрами на стіні. Монументальний портик є одним з акцентів композиції площі.

Палац Абрамовичів

Палац Абрамовичів

У 1801—1806 роках Кнакфус реконструював палац Абрамовичів у Вільні (Велика вулиця, нині Вільнюська консерваторія імені Юозаса Таллат-Кялпши на вулиці Діджьої (Didžioji g. 36) з чотирьох корпусів.

Західний корпус був перебудований у формах раннього класицизму, особливо виразних у головному фасаді з фронтоном на чотирьох іонічних колонах та іонічними пілястрами між вікнами.

Палац Тизенгауза

Палац Тизенгауза

Архітектор займався також реконструкцією палацу Фіттінхофа (відомого також як палац Тизенгаузів; на розі Німецької (нині Вокечю) і Трокської вулиць (Тракю) (Vokiečių g. 28 / Trakų g. 17) імовірно, близько 1790 року.

Пам'ять

Меморіальна плита у Вільнюській художній академії

На згадку про Мартіна Кнакфуса встановлено меморіальну дошку на подвір'ї Вільнюської художньої академії.

Література

• Lietuvos architektūros istorija. T. II: Nuo XVII a. pradžios iki XIX a. vidurio. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994. ISBN 5-420-00583-3 . P. 275—285. (лит.)
• Литва. Коротка енциклопедія. Вільнюс: Головна редакція енциклопедій, 1989. С. 321.
• Martynas Knakfusas. Vilniaus klasicizmo dailininkai (лит.). Lietuvos dailės muziejus. 2000. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 26 січня 2014.