Вікіпедія

Михайло Юзеф Масальський

Михайло Юзеф Масальський (1700 — 26 грудня 1768) — військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, тіун і староста радошковський (з 1717), великий писар литовський (з 1726), воєвода мстиславський (1737—1742), каштелян троцький (1742—1744), каштелян віленський (1744—1768), польний гетьман литовський (1744—1762), великий гетьман литовський (1762—1768). З княжого роду Мосальських (Рюриковичі).

Михайло Юзеф Масальський
пол. Michał Józef Massalski
Народився 1697
Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 26 січня 1768(1768-01-26) або 20 січня 1768(1768-01-20)[1]
Країна  Річ Посполита
Діяльність дипломат
Посада Великий гетьман Литовський[1], польний гетьман литовський[2], воєвода Мстиславльський[3], Віленський каштелян, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Гродненський старостаd, Маршалок Сейму Речі Посполитої, Каштелян троцький, Великий писар Литовський[4], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовськогоd, Q65239826?, Q65720389?, Q66201262?, Староста Пропойськийd і Q65330588?
Рід Мосальські
Батько Jan Antoni Massalskid
Мати Anna Wołłowiczd
У шлюбі з Q25712999?[3]
Діти Ігнатій Якуб Масальський, Józef Adrian Massalskid, Jonas Mikalojus Masalskisd, Kazimierz Massalskid, Катерина Масальськаd і Józef Bielawskid
Нагороди
Орден Білого Орла Кавалер ордена Святого Станіслава (Річ Посполита)

Біографія ред.

Належав до Другої Гродненської лінії роду Масальських власного гербу. Нащадок мінського воєводи Андрія Масальського через старшого сина Станіслава. Син старости гродненського Яна Масальского (близько 1675—1706) і Ганни Волович.

Вчився у Віленському університеті. З 1717 року — депутат Верховного трибуналу Литви. У 1726 році допомагав Михайлу Чарторийського стати великим канцлером литовським. У 1733 році на елекційному сеймі Речі Посполитої був його маршалком, підтримував кандидатуру Станіслава Лещинського на королівський трон, воював на стороні Лещинського у Війні за польську спадщину, і після поразки відступив в Кенігсберг.

Повернувшись до Литви, став прихильником нового короля Августа III. З 1737 року — воєвода мстиславський. У литовському сеймі виступав за проведення військової реформи, зокрема вимагав збільшити литовське військо. З 1741 маршалок Литовського верховного трибуналу, з 1742 року каштелян троцький, з 1744 — віленський каштелян і польний гетьман литовський, з 1762 — великий гетьман литовський. Висував проект, за яким кожен п'ятдесятий селянин повинен був служити в армії. У 1764 році на його запрошення до Литви вступила російська армія для того, щоб підтримати короля Станіслава Понятовського. Сейм скасував гетьманський титул, а замість нього була створена Військова комісія, яка стояла проти реформ клану Чорторийських.

Сім'я ред.

Дружина — Франциска Огинська,

діти:

Нагороди ред.

Посилання ред.

  1. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 153.
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 158.
  3. ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 196. — ISBN 978-83-65880-76-5
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 279.
  5. ↑ а б Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 172
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Юзеф_Масальський&oldid=40669892