Вікіпедія

Ігналінська АЕС

зупинена АЕС у Литві

Ігналінська атомна електростанція (лит. Ignalinos atominė elektrinė) — зупинена АЕС на північному сході Литви, що діяла 26 років: з 31 грудня 1983 року по 31 грудня 2009 року[1]. За час експлуатації обидва енергоблоки виробили 307,9 млрд кВт·год електроенергії (з них перший блок — 137,7, другий блок — 170.2)[2]. Станція розташована на південному березі озера Друкшяй (лит. Drukšiai) у Висагінському самоврядуванні, біля міста Висагінас, територія електростанції раніше належала до Ігналінського району, звідси й походить її назва.

Ігналінська атомна електростанція
лит. Ignalinos atominė elektrinė
Країна Литва
Адмінодиницямуніципалітет Висагінасd
МісцезнаходженняЛитва, Висагінас
Початок будівництва1975
Початок експлуатації31 грудня 1983
Кінець експлуатації31 грудня 2009 року
Технічні параметри
Кількість енергоблоків2
Будується енергоблоків0
Тип реакторівРБМК-1500
Реакторів в експлуатації0
Генеруюча потужність0
Інша інформація
СайтОфіційний сайт ДП ІАЕС
Мапа
CMNS: Ігналінська АЕС у Вікісховищі

Історія

ред.

Спочатку станцію планувалось будувати на білоруському березі озера Дрісвяти. Проте через невідповідність ґрунтів майданчик під будівництво було обрано на литовському березі в Ігналінському районі, за декілька кілометрів від межі з БРСР. Підготовчі роботи до будівництва Ігналінської АЕС почалися у 1974 році, а вже у 1975 було закладено перший камінь на місці майбутнього міста-супутника Снечкус (після відновлення незалежності місто було перейменовано на Висагінас).

Повномасштабні роботи по зведенню першого блоку АЕС були розпочаті в березні 1978 року, другого блоку — на початку 1980 року. На Ігналінській АЕС всього планувалося побудувати чотири енергоблоки з типом реакторів РБМК-1500 (на той момент найпотужнішим у світі енергетичним реактором). У 1983 почалося будівництво третього блоку АЕС, а 31 грудня того ж року був введено в дію перший енергоблок АЕС.

У 1986 році планувалося запустити другий блок, але через аварію на Чорнобильській АЕС всі роботи, пов'язані з пуском і налагодженням блоку, були перенесені на 1987 рік. Другий блок був запущений 31 серпня 1987 року.

Наприкінці 1987 року через протести екологічних організацій і у зв'язку з економічною кризою в СРСР було ухвалено рішення про припинення будівництва третього енергоблоку Ігналінської АЕС і його консервацію. У 1989 році роботи з будівництва третього енергоблоку були повністю зупинені, на той момент енергоблок був готовий на 60-70 %. У 2000-ні роки будівлю недобудованого енергоблоку було демонтовано і розпродано по частинах.

У 1991 році Литва перейняла під свою юрисдикцію Ігналінську АЕС і стала 31 державою світу, що використовує ядерну енергію для виробництва електроенергії.

У рекордний для ядерної енергетики Литви 1993 рік на ІАЕС вироблено 12,26 млрд кВт•г електроенергії, що склало 88,1 % всієї виробленої електроенергії. Цей показник включений в Книгу рекордів Гіннесса [3]

19 лютого 2001 року Уряд Литовської Республіки, на вимогу ЄС, затвердив програму зупинки і подальшого виведення з експлуатації першого блоку Ігналінської АЕС.

Наприкінці грудня 2004 року перший блок було зупинено.

Другий енергоблок зупинили до кінця 2009 року.

У 2010 році почався демонтаж обладнання та систем станції.

Станом на кінець 2012 року з одного реактора ще не було вивантажено ядерне паливо[4]

Технічний опис

ред.

На Ігналінській АЕС встановлені водографітові атомні реактори РБМК-1500 канального типу на теплових нейтронах. Теплова потужність одного блоку Ігналінської АЕС — 4800 МВт, електрична потужність — 1500 МВт. Після Чорнобильської аварії теплова потужність реактора була обмежена до 4200 МВт. Перший енергоблок функціонував в період 1984—2004 роки (термін експлуатації до 2028 року) з 1 січня 2005 року було розпочато його виведення з експлуатації. Другий енергоблок функціонував 1987—2009 рік, 31 грудня 2009 року реактор було зупинено (технічно можливий термін експлуатації реактора — до 2032 року).

Ігналінська АЕС, як і всі станції з реакторами типу РБМК, має одноконтурну теплову схему: насичена водяна пара з тиском 6,5 МПа, що подається на турбіни, утворюється безпосередньо в реакторі при кипінні легкої води що проходить через нього і циркулює по замкнутому контуру.

Перша черга станції включає в себе два енергетичних блоки. На блоці з одним реактором встановлюються дві турбіни потужністю по 750 МВт кожна. На кожному енергоблоці передбачені приміщення систем транспортування ядерного пального та пультів керування. Спільними для енергоблоків є машинний зал, приміщення газоочищення та системи підготовки води. За часів експлуатації двох реакторів Ігналінська АЕС виробляла приблизно 70 % електроенергії, споживаної в Литві[5]

Енергоблоки

ред.
Енергоблок[6] Тип реакторів Потужність Початок будівництва Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чистий Брутто
Ігналіна-1 РБМК-1500 1185 МВт 1300 МВт 01.05.1977 31.12.1983 01.05.1984 31.12.2004
Ігналіна-2 РБМК-1500 1185 МВт 1300 МВт 01.01.1978 20.08.1987 20.08.1987 31.12.2009
Ігналіна-3[7] РБМК-1500 1380 МВт 1500 МВт 01.06.1985 Будівництво зупинено 30.08.1988
Ігналіна-4 РБМК-1500 1380 МВт 1500 МВт Будівництво не починалося

Виведення з експлуатації

ред.

Відключення другого реактора ІАЕС почалося у 20:00 за місцевим часом 31 грудня 2009 року, реактор було зупинено у 23:00. Таким чином, Литва повністю виконала свої зобов'язання перед Європейським союзом, згідно з прийнятими Литвою умовам входження в ЄС.[1]

У міру наближення цього терміну в Литві наростав рух за продовження терміну експлуатації. Останній референдум з продовження роботи АЕС був провалений через низьку явку виборців (менше 51 %)[8].

Програма виведення з експлуатації першого і другого блоку Ігналінської атомної електростанції фінансується коштами допомоги ЄС виведення з експлуатації Ігналінської АЕС, коштами Міжнародного фонду підтримки виведення з експлуатації ІАЕС, Фондом виведення з експлуатації Державного підприємства ІАЕС, спеціальними цільовими дотаціями, які виділяються самоврядуванню регіону Ігналінської АЕС з державного бюджету Литовської Республіки, підтвердженими загальними асигнуваннями відповідних міністерств, іншими державними інституціями, відповідальними за здійснення даної програми, та іншими джерелами[9]

На закриття Ігналінської атомної електростанції в 2014—2020 р виділена підтримка ЄС у розмірі 450,8 млн євро (1,556 млрд літів)[10]

У січні 2014 року на державному підприємстві Ігналінська АЕС працювало понад 2100 чоловік[11]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Литва остановила единственную в странах Балтии АЭС [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.] :: Top.rbc.ru
  2. ↑ Welcome To Ignalina Nuclear Power Plant [Архівовано 20 квітня 2010 у Wayback Machine.] // оф. сайт ИАЭС
  3. ↑ http://www.iae.lt/o-nas/-/?page=2[недоступне посилання з лютого 2019]
  4. ↑ Гари ПИЧ (04.12.2012). Закрытие европейских АЭС - дорого и ненадёжно. "Associated Press", перевод ATOMINFO.RU. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 грудня 2013.
  5. ↑ Архівована копія (лит.). Архів оригіналу за 3 листопада 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Power Reactor Information System [Архівовано 11 лютого 2012 у Wayback Machine.] of the МАГАТЕ: «Lithuania: Nuclear Power Reactors» (english)
  7. ↑ МАГАТЕ: Nuclear Power Reactor Details — IGNALINA-3 [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.] (english)
  8. ↑ В Литве провалился референдум по продлению работы АЭС. Lenta.ru. 13.10.2008. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2008.
  9. ↑ Игналинская атомная электростанция — Финансирование. Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.
  10. ↑ Совет ЕС на закрытие Игналинской АЭС выделил 451 млн евро. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 30 жовтня 2015.
  11. ↑ Ignalinos atominė elektrinė darbuotojai. Rekvizitai.lt. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.

Ресурси Інтернету

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ігналінська_АЕС&oldid=43902950