Іван де Гарландія

французький теоретик музики XIII століття

Йоган де Гарландія (фр. Jean de Garlande) (розквіт творчої діяльності близько 1250 року) — французький теоретик музики, один із провідних учених періоду Ars antiqua. Викладав у Паризькому університеті.

Іван де Гарландія
Країна  Королівство Франція
Діяльність музикознавець, теоретик музики
Знання мов латина[1]
Напрямок музика середньовіччя
Жанр Ars antiqua

Коротка характеристика ред.

Трактат «Про плавну музику» (лат. De plana musica)[2] містить класифікацію музики за Боецієм, учення про сольмізацію за Гвідо д'Ареццо. Трактування інтервалів (розташовані в порядку убування консонантності) і хроматики (лат. musica falsa) відбивають сучасну йому практику. Історичним досягненням Гарландії в галузі гармонії стало розміщення обох терцій (хоча й виражених традиційними піфагорійськими числовими відношеннями) в групі консонансів, при цьому велику сексту Гарландія визначив як недосконалий (тобто нерізкий, негострий) дисонанс, а малу — як середній дисонанс. Частина трактату про (монодичні) лади не збереглася.

Основна заслуга Йогана де Гарландії — кодифікація ритміки багатоголосної музики і її запису в системі модальної нотації. У трактаті «Про розмірену музику» (лат. De mensurabili musica)[3] Гарландія встановив 6 типових ритмічних модусів, правила лігатур і альтерацій, графеми для нот і пауз різної протяжності. Він також описав 3 основних жанри багатоголосної музики — дискант (докладно), копулу і органум (коротко), орієнтуючись на практику школи Нотр-Дам.

Вчення Йогана де Гарландії підготувало ґрунт для розвитку повномасштабної теорії мензуральної ритміки (і нотації) у працях Франко Кельнського, Філіпа де Вітрі і Маркетто Падуанського.

Проблема авторства ред.

Проблема авторства Гарландії існує більше століття. Деякі дослідники ототожнюють його з однойменним англійським філологом і поетом[en], автором «Паризької поетики» (між 1218 і 1249). Інші вважають, що Йоган де Гарландія був паризьким ученим музикантом (musicus) і книготорговцем, який жив наприкінці XIII і в перших десятиліттях XIV століття, і насправді лише відредагував трактат «De mensurabili musica», написаний за півстоліття до Гарландії невідомим талановитим автором.

Твори ред.

  • De mensurabili musica, hrsg. v. E.Reimer. Wiesbaden, 1972. 2 Bde.
  • Musica plana, hrsg. v. C. Meyer. Baden-Baden, 1998.

Примітка ред.

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Тобто про одноголосся (григоріанський хорал).
  3. Тобто про техніку багатоголосної композиції (світської або церковної).

Література ред.

  • Haas M. Die Musiklehre im 13. Jahrhundert von Johannes de Garlandia bis Franco // Geschichte der Musiktheorie, hrsg. v. F. Zaminer. Bd. 5. Darmstadt, 1984.
  • Лебедев С. Н. Harmonia est consonantia — проблеми на учението за интервалите в епохата на Средновековието // Музикални хоризонти 1988, № 4, сс.61-80.
  • Поспелова Р. Л. Гарландия — Франко — Витри: три реформатора в мензуральной теории XIII — начала XIV веков // Laudamus. К 60-летию Ю. Н. Холопова. Москва, 1992.
  • Поспелова Р. Л. Западная нотация XI—XIV веков. Основные реформы. Москва, 2003.