Іван де Гарландія

Йоган де Гарландія (фр. Jean de Garlande) (розквіт творчої діяльності близько 1250 року) — французький теоретик музики, один із провідних учених періоду Ars antiqua. Викладав у Паризькому університеті.

Іван де Гарландія
Країна	Королівство Франція
Діяльність	музикознавець, теоретик музики
Знання мов	латина
Напрямок	музика середньовіччя
Жанр	Ars antiqua

Коротка характеристика

Трактат «Про плавну музику» (лат. De plana musica) містить класифікацію музики за Боецієм, учення про сольмізацію за Гвідо д'Ареццо. Трактування інтервалів (розташовані в порядку убування консонантності) і хроматики (лат. musica falsa) відбивають сучасну йому практику. Історичним досягненням Гарландії в галузі гармонії стало розміщення обох терцій (хоча й виражених традиційними піфагорійськими числовими відношеннями) в групі консонансів, при цьому велику сексту Гарландія визначив як недосконалий (тобто нерізкий, негострий) дисонанс, а малу — як середній дисонанс. Частина трактату про (монодичні) лади не збереглася.

Основна заслуга Йогана де Гарландії — кодифікація ритміки багатоголосної музики і її запису в системі модальної нотації. У трактаті «Про розмірену музику» (лат. De mensurabili musica) Гарландія встановив 6 типових ритмічних модусів, правила лігатур і альтерацій, графеми для нот і пауз різної протяжності. Він також описав 3 основних жанри багатоголосної музики — дискант (докладно), копулу і органум (коротко), орієнтуючись на практику школи Нотр-Дам.

Вчення Йогана де Гарландії підготувало ґрунт для розвитку повномасштабної теорії мензуральної ритміки (і нотації) у працях Франко Кельнського, Філіпа де Вітрі і Маркетто Падуанського.

Проблема авторства

Проблема авторства Гарландії існує більше століття. Деякі дослідники ототожнюють його з однойменним англійським філологом і поетом, автором «Паризької поетики» (між 1218 і 1249). Інші вважають, що Йоган де Гарландія був паризьким ученим музикантом (musicus) і книготорговцем, який жив наприкінці XIII і в перших десятиліттях XIV століття, і насправді лише відредагував трактат «De mensurabili musica», написаний за півстоліття до Гарландії невідомим талановитим автором.

Твори

• De mensurabili musica, hrsg. v. E.Reimer. Wiesbaden, 1972. 2 Bde.
• Musica plana, hrsg. v. C. Meyer. Baden-Baden, 1998.

Література

• Haas M. Die Musiklehre im 13. Jahrhundert von Johannes de Garlandia bis Franco // Geschichte der Musiktheorie, hrsg. v. F. Zaminer. Bd. 5. Darmstadt, 1984.
• Лебедев С. Н. Harmonia est consonantia — проблеми на учението за интервалите в епохата на Средновековието // Музикални хоризонти 1988, № 4, сс.61-80.
• Поспелова Р. Л. Гарландия — Франко — Витри: три реформатора в мензуральной теории XIII — начала XIV веков // Laudamus. К 60-летию Ю. Н. Холопова. Москва, 1992.
• Поспелова Р. Л. Западная нотация XI—XIV веков. Основные реформы. Москва, 2003.