Іван Лацкович Кроата
Іван Лацкович Кроата (хорв. Ivan Lacković Croata; нар. 1 січня 1932 — пом. 29 серпня 2004) — хорватський живописець, що працював у жанрі наїв.
| Іван Лацкович Кроата | |
|---|---|
| словац. Ivan Lacković Croata | |
| Народився |
1 січня 1932[2][4][…] Батинське |
| Помер |
29 серпня 2004[1][2][3] (72 роки) Загреб, Хорватія ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Мирогойське кладовище[6] |
| Країна |
 Хорватія[7] |
| Діяльність | художник |
| Знання мов | хорватська[8] |
| Жанр | наївне мистецтво |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Лацкович народився в селянській родині в селі Батінське поблизу Калиноваць. Закінчивши початкову освіту, працював робітником на полях та в лісах. Цей художник-самоук зробив свої перші акварелі, що зображують життя села, в 1944 році. Перші малюнки він написав у 1952 році.
Лацкович переїхав до Клоштара Подравського в 1954 році. Він провів там три роки, пишучи свої перші олійні картини. Потім переїхав до Загреба, де працював поштарем та працівником пошти. У 1962 році він познайомився з Крсто Хегедушичем і час від часу працював у його майстерні. Його перша персональна виставка в кабінеті графіки HAZU в 1964 році закріпила його репутацію майстерного кресляра. У 1968 році він залишив роботу на пошті та став професійним художником.
Він писав поетичні сцени з рідного регіону Підравини темперою та олією на склі (традиційна техніка наївних художників з північної Хорватії), при цьому все частіше звертаючись до засобів малювання. Детальні зимові сцени переважають у його ранніх роботах. У 1970-х він звернувся до алегорії, символізму та фантастики. Атмосфера його картин лірична і сюрреалістична.
Найчастіше малював пейзажі, образні композиції, квіти та натюрморти. Портрети трапляються дуже рідко. Він ілюстрував багато книг прози та поезії.
Лацкович мав понад сотню одноосібних виставок в країні та за кордоном (Кельн, Цюрих, Париж, Бремен, Лаваль, Мюнстер, Турин, Рим, Каракас, Мілан, Гаага, Сан-Паулу, Шанхай, Пекін, Токіо, Мадрид, Санкт-Петербург). Його роботи виставляються в музеях світу: Хорватському музеї наївного мистецтва в Загребі, Музеї 20. Jahrhunderts у Відні, Museu de Arte Contemporânea в Сан-Паулу, Музей Метрополітен в Манілі, Музей Анрі Руссо в Лавалі, Музей Setagaya в Токіо, Музей мистецтв в Інституті Карнегі, Museo Civico di Belle Arti в Лугано, та Бібліотека Апостоліка Ватикана у Ватикані. Він створив театральні декорації для HNK в Загребі та Stadtopernhaus в Граці.
Був одним із засновників Хорватського демократичного союзу. Його двічі обирали членом повітової палати хорватського парламенту.
У 1990-х він створив серію малюнків про людські страждання у хорватській війні за незалежність. Помер у Загребі в 2004 році.
Примітки ред.
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
- ↑ https://www.gradskagroblja.hr/trazilica-pokojnika/15
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #120042646 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ CONOR.Sl
Посилання ред.
- Віртуальна галерея Аполон [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Нарис його творчості хорватською мовою
- Artnet.com [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- IMDb [Архівовано 7 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Хорватський художник, натхненний любов'ю до своєї країни Некролог у The Guardian