Відкрити головне меню

Іван Краско
словац. Ivan Krasko
B ivan krasko.jpg
Народився 12 липня 1876(1876-07-12)
Луковіште
Помер 3 березня 1958(1958-03-03) (81 рік)
П'єштяни
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Slovakia.svg Словаччина
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Національність Словаччина Словаччина
Діяльність поет, письменник, політик, перекладач, хімік
Alma mater Чеський технічний університет
Мова творів словацька[1]
Партія Q18915691?
Нагороди

Іван Краско у Вікісховищі?

Краско Іван (справжнє ім'я — Ян Ботто; (словац. Ivan Krasko; *12 липня 1876, Луковіште — †3 березня 1958, П'єштяни) — словацький письменник, поет, перекладач. Представник модернізму.

БіографіяРедагувати

Народився в селянській родині. Його далеким родичем був відомий словацький поет-романтик Ян Ботто. Після закінчення брашовської гімназії в 1896 році, повернувся додому і допомагав батькам у домашньому господарстві. У 1900-1905 вивчав курс хімічного машинобудування в Празі. Пізніше деякий час працював хіміком на підприємствах Богемії.

Учасник Першої світової війни. В рядах австро-угорської армії бився на Східному фронті. Після закінчення війни повернувся до Чехословаччини, зайнявся активною політичною діяльністю, обирався членом парламенту і депутатом від республіканської аграрної партії. Прихильник чехословацької державності і національно-орієнтованої політики.

Крім політичної діяльності, займався науковою роботою в галузі хімії. У 1923 йому було присуджено вчений ступінь доктора технічних наук.

В основному проживав в Братиславі, але під час Другої світової війни в 1943 році переїхав до П'єштян, де прожив до 1958 року. Помер 3 березня 1958 року, похований на батьківщині в Луковіште.

ТворчістьРедагувати

Представник так званого словацького модерну.

Перша книжка — збірка «Nox et solitudo» («Ніч і самотність», 1909). Збірка «Поезії» (1912) написана в алегорично-символістичному дусі; мотиви суму і розпачу, породжені роздумами поета про безправність людини у буржуаному суспільстві, поєднуються в ній із закликом до боротьби за соціальне і національне визволення (вірші «Шахтарі», «Батькове поле», «Раб»).

Вірші Краско, тісно пов'язані з національною поетичною традицією, значною мірою вплинули на розвиток словацької лірики ХХ століття. Йому належать також прозові «портретні студії» — «Наші» (1907), автобіографічна книга «Лист до мертвого» (1911).

У 30-х pоках займався переважно етнографічно-краєзнавчою діяльністю. Окр. поезії Краско переклали Максим Рильський, Іван Вирган, Г. Коваленко.

ЛітератураРедагувати

  • Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н. — С. 41-58
  • ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.