Іван Карнаух

Іван Карнаух (1747(1747),Зінків — ?) запорозький козак, поет, письменник, вчитель музики січової школи і співець січової церкви. Був репресований російською владою у 1775 році через розповсюдження пісні «про знищення Січі», на думку дослідників був її автором. Про хід розслідування були повідомлені (рапортами) Петро Текелі та Григорій Потьомкін.

Іван Карнаух
Народився	1747 Зіньків, Зіньківська волость, Летичівський повіт, Російська імперія
Діяльність	поет

Біографія

Народився в містечку Зінків (зараз село), в родині заможного козака Нестора Матвієнка. У 1768 році, у віці 21-го року Іван вирушив на Січ, де потрапив у Поповицький курінь. Саме у ньому він імовірно отримав своє прізвисько — Карнаух, але після цього він не став навчатися військовій справі (в цей час розпочинається війна з турками), також він не займався рибальством на заводах (сапетнях) чи то розведення худоби по зимівниках.

Освоївшись на Січі Карнаух починає співати в хорі церкви Січі (Покрови Пресвятої Богородиці), при цьому мешкаючи при січовій школі, там він навчав школярів музиці. Влітку 1773 року Карнаух з дозволу кошового Петра Калнишевського отримує із канцелярії паспорт та виїжджає до Зінків для того щоб одружитися.

З 1773 року вже одружений козак Карнаух жив з дружиною у рідному містечку, аж поки 22 червня 1775 року (згідно з показами жандармам) на ярмарку в Зінькові він (нібито) зустрічає місцевого ж козака Романа Клименка. Той йому показав текст козацької пісні, який він витягнув у себе із пазухи.

Вже через два дні, 24 червня 1775 рік Іван Карнаух вирушив у дорогу до колишньої Січі у особистих справах. Він взяв з собою текст пісні і сховав в одязі, по приїзді Іван відразу ж вирушив до свого рідного брата, теж запорожця Максима Писаного. Карнаух поділився списком (тестом) пісні з братом, а той вже поділився із знайомими козаками.

Розслідування

Чутки про те що козаки цьогоріч ліквідованої Січі співають пісню про «знищення Січі» дійшли до російської влади. Почалося розслідування з метою запобігання розповсюдження пісні і покарання винних. 30 жовтня 1775 року до президента Військової колегії, а також головного командира Азовської і Новоросійської губерній (нещодавно створених російською владою на українських землях, фактично території Війська Запорозького Низового), прийшов рапорт особисто генерала-поручика Петра Текелія і копії протоколу допитів. Було виявлено, що серед колишніх козаків січі почали розповсюджуватися у текстах «пасквильная и бунтовная песня о разрушении Сечи». Був знайдений поширювач, 28-річний колишній запорожець, а на день арешту — козака Гадяцького полку, що був з містечка Зиньківці (ним був Іван Карнаух), було допитано і доправлено до Малоросійської колегії . Подальша доля козака Івана Карнауха на жаль невідома, можна припустити що після такого серйозного розслідування і рапорту про нього Потьомкіну Карнаух був засланий до Сибіру.

Більшість дослідників цієї теми вважають що Іван Карнаух і був автором пісні «про знищення Січі», хоча на допиті для меншого покарання змушений був спростовувати це придумуючи як текст пісні до нього «потрапив». Питання про те, яка ж саме з відомих нам нині пісень про зруйнування Січі, стала предметом спеціального цілеспрямованого розгляду російських можновладців вже в перші місяці після ліквідації Січі, залишається невирішеним, оскільки на жаль її текст не було додано до протоколу допиту обвинуваченого. Певний натяк у рапорті Петра Текелія що був направлений Григорія Потьомкіну про те, що пісня "о разрушении Сечи", може бути як квінтесенцією тексту пісні в цілому, так і прямим (чи дещо зміненим) цитуванням її фрагменту. У першому разі на роль «пісні» можуть претендувати близько десятка історичних пісень, у другому ж найбільш імовірною кандидатурою виглядає ранній варіант пісні «Ой, Боже наш милостивий, помилуй нас з неба».