Іванов Олексій Вікторович
Іванов Олексій Вікторович (рос. Алексей Викторович Иванов, нар. 23 листопада 1969, Горький, РРФСР) — російський письменник і сценарист. Лауреат Премії Уряду Росії в галузі культури (2017).
| Іванов Олексій Вікторович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 листопада 1969 (54 роки) Горький, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | сценарист, письменник, письменник наукової фантастики, прозаїк, культуролог |
| Alma mater | Уральський державний університет імені О. М. Горького |
| Знання мов | російська[1] |
| Роки активності | 1990 — тепер. час |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 3397590 |
| Сайт | ivanproduction.ru |
Став відомим завдяки книгам про Урал («Сердце пармы» та інші) та роману «Географ глобус пропил», по мотивам якого було знятий однойменний кінофільм. Документальний фільм Олексія Іванова та Леонід Парфьонов «Хребет России» у 2010 р. був показаний на Первом канале (Росія).
Життєпис ред.
Народився у сім'ї інженерів-кораблебудівників. У 1971 р. сім'я переїхала у Перм. Після закінчення школи у 1987—1988 рр. навчався на факультеті журналістики Уральский державний університет (Свердловськ), але кинув навчання.
У 1990 р вступив у цей університет на факультет мистецтвознавства та культурології, який закінчив у 1996 р., за спеціальністю мистецтвознавство. На факультеті спеціалізувався по книжковій графіці і захистив диплом по творчості художника-ілюстратора Геннадія Калиновського[2].
Творчість ред.
Романи «Общага-на-Крови» (1993), «Географ глобус пропил» (1995) и «Сердце пармы» (2000)
Перша публікація у 1990 р. у журналі «Уральский следопыт», перша книга роман «Серце пармы» вийшла у 2003 р.[3] у видавництві «Пальміра». У тому ж році у видавництві «Вагриус» вийшов роман «Географ глобус пропил», який пролежав 8 років.
У 2004 р. у видавництві «АСТ» вийшла збірка ранніх фантастичних повістей «Корабли и галактика».
Першою книгою професійного письменника Олексія Іванова став роман «Золото бунта» (2005).
Нагороди ред.
Лауреат премій імені Мамина-Сибіряка (2003), імені Бажова (2004), «Книга года» (2004), «Ясная поляна» (2006), «Странник» (2006), «Большая книга» (2006).
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Официальный сайт писателя Алексея Иванов | об авторе. ivanproduction.ru. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
- ↑ Алексей Иванов | Новая карта русской литературы. www.litkarta.ru. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
Джерела ред.
- Чупринин С. И. Русская литература сегодня. Новый путеводитель. — ISBN 9785425074157. Архівовано з джерела 27 жовтня 2018
- Подлесных А. С. Геопоэтика Алексея Иванова в контексте прозы об Урале. Автореферат дисс... кандидата филологических наук. Архівовано з джерела 22 березня 2022
- Абашев В. В., Абашева М. П. Поэзия пространства в прозе Алексея Иванова : [арх. 14 березня 2022] // Сибирский филологический журнал. — 2010. — № 2. — С. 81—90.
- Ребель Г. М. Явление Географа, или Живая вода романов Алексея Иванова : [арх. 11 червня 2019] // Октябрь. — 2006. — № 4.
- Ребель Г. М. Черты романа XXI века в произведениях А. Иванова и Л. Улицкой : [арх. 18 червня 2019] // Нева. — 2008. — № 4.
- Беляков С. С. Географ и его боги : [арх. 20 січня 2017] // Вопросы литературы. — 2010. — № 2.
- Беляков С. С. (25 серпня 2009). Алексей Иванов. Бестселлер как чудо. Частный Корреспондент. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 22 вересня 2016.
- Дмитрий Володихин. Расчеловечивание // Если : журнал. — Москва : Любимая книга, 2012. — № 8. — С. 259—260. — ISSN 0136-0140.