Іванова-Артюхова Аделаїда Володимирівна

Аделаїда Володимирівна Іванова-Артюхова (Аделаїда Артюхова; 1903—1936 (?)) — мистецтвознавець, музейний працівник, із числа репресованих художників «Розстріляного відродження»^[1]^[2].

Біографія

Дочка вчителя. Із дворян. Закінчила Київський інститут народної освіти (1924). Працювала у Всеукраїнському Історичному музеї ім. Шевченка, помічниця Ернст Федір Людвіговичаю. Промоційна робота: «Соціальні коріння паралелей і розходжень між українською літературою і малярством доби промислового капіталізму».

Вивчала українську графіку ХІХ-ХХ ст. — твори Трутовського, про якого видала ряд праць, в тому числі, монографію^[3], та Ол. Кравченка. Друкувалась у журналі «Бібліологічні вісті». Виконала екслібрис для Ол. Оглоблина.

Чоловік — Сергій Григорович Титаренко^[4].

Після конфіскації його друкарні на розі Хрещатика й Фундуклеївської — головний редактор видавництва «Книгоспілка».

1919 подружжя мешкало на вул. Боричів Тік, 33, пом. 4. У них бували письменники-неокласики та мистецтвознавці (Ф. Ернст та ін.). Ім'я Сергія Григоровича Титаренка згадується в «Неокласичному марші».

С. Титаренко був ув'язнений 1929 у зв'язку зі справою СВУ, засланий до Воронежа. Під час війни виїхав на еміграцію^[5].

Остання адреса подружжя — вул. Франка Івана, 26, пом. 10.

Артюхова була ув'язнена 3 листопада 1935. Звинувачувалась в співчутті і зв'язках з «українськими буржуазними націоналістами».

На допиті 11 січня 1936 Артюхова розповіла про виявлений у неї лист, що написала його до вигаданої особи: «Этим письмом я хотела скрыть от [Полины Тимофеевны] Николаенко свою службу и показать ей на свою близость к украинским националистическим кругам»^[6].

Рішенням Окремої наради при НКВД СРСР від 9 березня 1936 ув'язнена в ИТЛ^[7] на 3 роки. Відправлена до Маріїнська. Подальша її доля невідома^[8].

Примітки

↑ Її ім’я викарбувано на пам’ятнику «Художники–жертви репресій», спорудженому в Києві біля Київського художнього інституту.
↑ Білокінь, Сергій (2005). На зламах епохи: спогади історика (укр.). Видавець Олександр Пшонківський. ISBN 978-966-8545-12-2.
↑ 1) К. О. Трутовський — ілюстратор (К., 1929; 2) Відбитка з журналу «Бібліологічні вісті». 1929. Кн. 2/3. С. 66-83); 3) Трутовський ([Х.:] Рух, 1931. 23 с., 18 табл.) та ін.)
↑ Роки життя: 19 жовтня 1889, Ічня — 30 січня 1976, Боффало, США.
↑ Зозуля Ол. На вигнанні // Нові дні. Торонто, 1982. Червень. С. 6-8.
↑ Центральний державний архів громадських об'єднань України. Ф. 263. Оп. 1. № 64684 ФП / кор. 1818. Том 1. Арк. 36.
↑ Исправительно трудовой лагерь. (рос.)
↑ За деякими джерелами — загинула в 1936 або 1942 році, за іншими (які заперечують істрики) — померла в 1972 році.

Джерела

Аделаїда Іванова-Артюхова на сайті історика Сергія Білоконя на сайті Wayback Machine (архівовано червень 1, 2023).
Принь О. В. «Дійте з божою поміччю на користь України»: невідомі листи Федіра Ернста до Аделаїди Артюхової (1927–1929) // Сумський історико-архівний журнал. 2020. № XXXV. С. 12–30. https://shaj.sumdu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/02/4-1.pdf

[1] Її ім’я викарбувано на пам’ятнику «Художники–жертви репресій», спорудженому в Києві біля Київського художнього інституту.

[2] Білокінь, Сергій (2005). На зламах епохи: спогади історика (укр.). Видавець Олександр Пшонківський. ISBN 978-966-8545-12-2.

[3] 1) К. О. Трутовський — ілюстратор (К., 1929; 2) Відбитка з журналу «Бібліологічні вісті». 1929. Кн. 2/3. С. 66-83); 3) Трутовський ([Х.:] Рух, 1931. 23 с., 18 табл.) та ін.)

[4] Роки життя: 19 жовтня 1889, Ічня — 30 січня 1976, Боффало, США.

[5] Зозуля Ол. На вигнанні // Нові дні. Торонто, 1982. Червень. С. 6-8.

[6] Центральний державний архів громадських об'єднань України. Ф. 263. Оп. 1. № 64684 ФП / кор. 1818. Том 1. Арк. 36.

[7] Исправительно трудовой лагерь. (рос.)

[8] За деякими джерелами — загинула в 1936 або 1942 році, за іншими (які заперечують істрики) — померла в 1972 році.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]