Єсауленко Володимир Венедиктович

Володи́мир Венеди́ктович Єсау́ленко (1912 — 28 січня 1942) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир роти 71-го стрілецького полку 30-ї стрілецької дивізії 56-ї армії Південного фронту, лейтенант. Герой Радянського Союзу (1942).

Володимир Венедиктович Єсауленко
Народження 1912(1912)
Амвросіївка
Смерть 28 січня 1942(1942-01-28)
Ряжене
Поховання Матвієво-Курганський район
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1934—1936, 1941—1942
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank lejtnant infobox.svg Лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

ЖиттєписРедагувати

Народився 1912 року в селищі Амвросіївка (нині — місто в Донецькій області) в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту.

У 1934—1936 роках проходив дійсну строкову військову службу. Після демобілізації, за призовом ЦК ВЛКСМ, працював на будівництві санаторіїв «Зоря» та «Гірське повітря» в місті Сочі (Краснодарський край, Росія). Член ВКП(б) з 1939 року.

Вдруге призваний до лав РСЧА у 1941 році. Закінчив курси молодших лейтенантів. Учасник німецько-радянської війни з серпня 1941 року.

Особливо командир роти 71-го стрілецького полку 30-ї стрілецької дивізії лейтенант В. В. Єсауленко відзначився у боях на сході України. 29 вересня 1941 року у бою за с. Павлоградське Донецької міськради разом зі своїм підрозділом зайшов у фланг супротивнику і стрімкою атакою розгромив піхотний батальйон ворога, знищивши до 200 солдатів і офіцерів, а решту змусив у паніці втікати. 3 жовтня, виводячи свою роту з оточення, поблизу с. Спаського натрапив на чисельно переважаючі сили супротивника, вступив у нерівний бій, в ході якого закидав ворога гранатами і змусив у паніці втікати. 23 жовтня під час оборони с. Куйбишеве лейтенант В. В. Єсауленко особисто зайняв місце біля 76-мм гармати і влучним вогнем знищив 4 автівки з піхотою, тим самим унеможливив підвезення живої сили супротивника для форсування ним річки Міус. 28 жовтня біля с. Петрівське, попри малочисельність, зайшов зі своєю ротою у фланг супротивнику і раптово атакував його, змисивши панічно втікати. 5 листопада, під час виходу з оточення, особисто вів бойову розвідку, прокладаючи шлях своїм підрозділам. На шляху, що вів у напрямку Ростова-на-Дону, поблизу с. Платонівка — Маяк, зупинив автівку супротивника й полонив 2-х обер-єфрейторів зі зброєю і документами. 24 листопада у бою за с. Панчево лейтенант В. В. Єсауленко першим увірвався в село і вогнем з кулемета знищив до 40 солдатів ворога. Протягом 27-28 січня 1942 року тричі водив свою роту в наступ на супротивника, що тримав довготривалу оборону поблизу с. Ряжене. Загинув під час бою.

Похований у братній могилі на цивільному кладовищі в с. Ряжене Матвієво-Курганського району Ростовської області.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1942 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», лейтенантові Єсауленку Володимиру Венедиктовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений орденами Леніна (27.03.1942).

Вшанування пам'ятіРедагувати

Ім'ям Володимира Єсауленка названо вулиці у містах Амвросіївка Донецької області, Сочі Краснодарського краю Росії і селі Ряженому Ростовської області Росії.

У місті Сочі на фасаді будинку, в якому мешкав Герой, і на будівлі санаторію «Гірське повітря» встановлено меморіальні дошки.

ПосиланняРедагувати