Єрьоменко Олексій Борисович

Олексій Борисович Єрьоменко (рос. Алексей Борисович Ерёменко, фін. Alexei Eremenko, нар. 17 січня 1964, Новочеркаськ) — радянський, російський та фінський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року очолює тренерський штаб команди «СІК».

Ф
Олексій Єрьоменко
Олексій Єрьоменко
Особисті дані
Народження 17 січня 1964(1964-01-17) (56 років)
  Новочеркаськ, СРСР
Зріст 179 см
Вага 76 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР, Flag of Russia.svg Росія і Flag of Finland.svg Фінляндія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981 СРСР «Ростсільмаш» 5 (1)
1981–1985 СРСР СКА (Ростов-на-Дону) 54 (0)
1986–1987 СРСР «Спартак» (Москва) 26 (5)
1987 СРСР «Ростсільмаш» 21 (1)
1988 СРСР «Торпедо» (Москва) 9 (1)
1988–1990 СРСР «Динамо» (Москва) 36 (3)
1990–1994 Фінляндія «Яро» 111 (21)
1990   Фінляндія ОЛС ? (?)
1994–1995 Греція «Атінаїкос» 16 (0)
1995–1997 Фінляндія «Яро» 76 (17)
1998 Норвегія «Тромсе» 26 (0)
1999–2003 Фінляндія «ГІК» 123 (20)
2003–2005 Фінляндія «Яро» 50 (7)
2006–2009 Фінляндія ЯБК ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1983 СРСР СРСР U-20  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2009 Фінляндія ЯБК
2009–2016 Фінляндія «Яро»
2016–2017 Казахстан «Шахтар» (Караганда)
2017 Вірменія «Пюнік»
2018– Фінляндія «СІК»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Єрьоменко, який грав у центрі поля, зробив велику кар'єру у чемпіонаті Фінляндії, і вважається одним з найкращих гравців турніру усіх часів[1]. Він був обраний як легенда Вейккаусліги серед перших у 2007 році[2].

Клубна кар'єраРедагувати

У дорослому футболі дебютував 1981 року виступами за команду «Ростсільмаш», в якій зіграв у 5 матчах другої ліги СРСР і по ходу того ж сезону перебрався у інший клуб цього міста СКА (Ростов-на-Дону), що грав у Вищій лізі. Свій перший матч за СКА зіграв проти бакинського «Нефтчі» в 17 років[3], відразу після школи і загалом провів за клуб п'ять років. В 1985 році в матчі проти донецького «Шахтаря» захисник «гірників» Сергій Журавльов зламав Єрьоменку обидві гомілкові кістки, ззаду стрибнувши в опорну ногу. Через це Олексій провів чотири з половиною місяці в апараті Ілізарова, Журавльов же обійшовся лише жовтою карткою[3].

На початку наступного року Єрьоменко опинився у столичному «Спартаку» (Москва), де провів два неповних сезони. У перший рік починав в дублі і у перших трьох матчах забив п'ять м'ячів, завдяки чому перед черговою грою чемпіонату з «Торпедо» Єрьоменко отримав шанс вийти на поле замість захворівшого Федіра Черенкова[3]. «Червоно-білі» виграли 4:0, а Єрьоменко забив два голи у ворота Валерія Саричева. У наступному матчі в Одесі команда обіграла «Чорноморець» 1:0, а Єрьоменко став автором переможного м'яча. У тому сезоні «Спартак» посів третє місце в чемпіонаті, а у наступному році «червоно-білі» стали «золотими»[4], але медаль Єрьоменко так і не отримав, оскільки не награв на неї потрібну кількість матчів[3], а кінець сезону взагалі провів у другому дивізіоні за «Ростсільмаш».

1988 року став гравцем столичного «Торпедо» (Москва), де грав ще менше, ніж в складі «червоно-білих». З «автозаводцями» дійшов до фіналу Кубка країни, в якому вони поступилися харківському «Металісту». Єрьоменко у тій грі заробив пенальті в свої ворота, через що головний тренер команди Валентин Іванов після гри звинуватив гравця в здачі гри[3]. В результаті півзахисник змушений був покинути клуб і опинився в «Динамо» (Москва), де провів наступні півтора року.

У лютому 1990 року Єрьоменко з московським «Динамо» поїхали на передсезонний збір в Іспанію, де готувався разом з командою до чемпіонату країни. Під час збору тренер «біло-блакитних» Анатолій Бишовець запропонував спробувати сили в іспанській першості[3]. Єрьоменко погодився, але угоду з жодним клубом підписати не вдавалось, натомість коли вже почався сезон, Олексій здебільшого сидів на лавці запасних та бігав за дубль. Раптом Єрьоменка викликав президент «Динамо» Геннадій Євтушенко і повідомив, що на футболіста прийшов запит з Фінляндії, а на наступний день гравець дізнався від Бишовця про інтерес з боку ізраїльського клубу[3]. У підсумку Єременко вибрав Фінляндію і влітку 1990 року разом з родиною переїхав до цієї країни, уклавши угоду з місцевим клубом вищої ліги «Яро», але до кінця року мав грати в оренді в команді другого дивізіону ОЛС[1][5].

З сезону 1991 року став стабільно виступати за «Яро», з яким він став фіналістом Кубка Фінляндії 1992 року. Єрьоменко залишався у клубі до 1994 року. Тоді він вирішив перейти у грецький «Атінаїкос», але у клубі не закріпився і повернувся в «Яро», де Олексій залишився до 1998 року. У цьому році він покинув Фінляндію вдруге і підписав контракт з норвезьким «Тромсе». Ця пригода також виявилася короткочасною і у 1999 році Єрьоменко знову повернувся до Фінляндії, але цього разу він приєднався до місцевого гранду, клубу ГІК. З цим клубом він виграв двічі чемпіонат (2002, 2003), і двічі національний кубок (2000, 2003)[6], а у останніх двох сезонах грав у команді разом із своїм старшим сином Олексієм.

У 2003 році 39-річний футболіст у третій раз повернувся до «Яро» і залишився в клубі до 2005 року. У цій команді Олексій виступав разом із своїм середнім сином Романом, встановивши 2004 року рекорд в матчі фінської першості — Єрьоменки забили по м'ячу і переграли на виїзді «Лахті» з легендарним фінським футболістом Ярі Літманеном у складі[3].

Завершував Олексій ігрову кар'єру у клубі ЯБК з третього за рівнем дивізіону країни, де працював граючим тренером протягом 2006—2009 років. Загалом за кар'єру у Фінляндії Єременко Зіграв 360 матчів у чемпіонаті, забивши 64 голи[7].

Виступи за збірнуРедагувати

З юнацькою збірною СРСР до 18 років став бронзовим призером юнацького чемпіонату Європи 1982 року у Фінляндії[5], який дозволив молодіжній збірній СРСР поїхати на молодіжний чемпіонат світу 1983 року у Мексиці, куди Єрьоменко теж поїхав.

Кар'єра тренераРедагувати

Після роботи граючим тренером у клубі ЯБК[8], у серпні 2009 року Єрьоменко підписав трирічну угоду з «Яро», яка повинна була набути чинності на початку 2010 року[8]. Проте з уходом Міки Лаурікайнена Олексій очолив клуб у серпні 2009 року[9]. У першому повному сезоні під керівництвом Єрьоменка «Яро» у 2010 році стало п'ятим у Вейккауслізі, що стало найкращим результатом команди за останні 14 років. Крім того у цьому сезоні Єрьоменко орендував у харківського «Металіста» свого старшого сина Олексія, який забивши 7 голів у 16 іграх значною мірою допоміг досягти такого результату команді батька. В наступні роки команда здебільшого боролась за виживання, поки в сезоні 2015 року таки не вилетіла з еліти[10]. В цьому сезоні старший син вдруге допомагав батьку на полі у складі «Яро», але не забив жодного м'яча у чемпіонаті.

У грудні 2015 року повідомлялося, що Олексій Єрьоменко буде головним тренером юнацької збірної Фінляндії у віці до 18 років протягом 2016 року[11]. Він також продовжував працювати як головний тренер «Яро» у другому дивізіоні, але був звільнений у червні 2016 року через погані результати команди, яка мала примарні шанси на повернення в еліту[12].

Натомість влітку 2016 року тренер очолив казахський «Шахтар» (Караганда)[13] і зайняв з командою 9-те місце у тому сезоні, але по ходу наступного у травні 2017 року був звільнений через незадовільні результати[14], після чого з серпня по жовтень недовго очолював вірменський «Пюнік»[15], але був швидко звільнений, оскільки команда під його керівництвом змогла виграти лише один матч[16].

Наприкінці травня 2018 року Єрьоменко став головним тренером клубу СІК, ставши вже п'ятим головним тренером команди, який очолив цей клуб протягом останнього року[17].

Титули і досягненняРедагувати

Як гравцяРедагувати

«ГІК»: 2002, 2003
«ГІК»: 2000, 2003

Особисте життяРедагувати

Має трьох синів, усі теж стали професіональними футболістами. Старший і середній, Олексій і Роман відповідно, хоча і народились в СРСР, стали гравцями збірної Фінляндії. Наймолодший — Сергій (1999 р. н.) — розпочав виступи на дорослому рівні під керівництвом батька в «Яро». Втім він, на відміну від своїх братів народився у Фінляндії, але виявив бажання виступати за збірну Росії[18].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Alexei Eremenko Sr. — Veikkausliigan verkkonäyttely. Архів оригіналу за 4 вересень 2017. Процитовано 7 лютий 2019. 
  2. Veikkausliigan legendat
  3. а б в г д е ж и Олексій Єрьоменко — peoples.ru
  4. Ерёменко Алексей Борисович — FK Spartak Moskva[недоступне посилання з червня 2019]
  5. а б Alexei Jr. ja Roman Eremenko – kaksi veljestä. Архів оригіналу за 3 лютий 2010. Процитовано 7 лютий 2019. 
  6. Suomen Cupin historiaa. Архів оригіналу за 21 червень 2008. Процитовано 7 лютий 2019. 
  7. Veikkausliigan tilastohistoria
  8. а б Alexei Eremenko Jaron tuleva valmentaja
  9. Eremenko sr. ottaa Jaron vetovastuun
  10. Veikkausliigan lopullinen sarjataulukko: SJK mestari, KTP karsii, Jaro putoaa
  11. Alexei Eremenko alle 18-vuotiaiden maajoukkueen päävalmentajaksi
  12. Alexei Eremenko sai lähtöpassit Jarosta
  13. ÖT: Alexei Eremenko seniorin ja kazakstanilaisseuran tiet eroavat
  14. КАДРОВЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ. shahter.kz (Russian). FC Shakhter Karagandy. 29 May 2017. Процитовано 2 June 2017. 
  15. ՓՅՈՒՆԻԿԻ ՆՈՐ ԳԼԽԱՎՈՐ ՄԱՐԶԻՉ Է ՆՇԱՆԱԿՎԵԼ ԱԼԵՔՍԵՅ ՅԵՐՅՈՄԵՆԿՈՆ. fcpyunik.am (Armenian). FC Pyunik. 8 August 2017. Процитовано 8 August 2017. 
  16. https://www.suomifutis.com/2017/11/alexei-eremenko-seniorille-jo-toiset-lahtopassit-tana-vuonna/
  17. SJK:lta varmistus: Aleksei Eremenko korvaa Tommi Kautosen päävalmentajana välittömästi
  18. Полузащитник «Спартака» отказался от выступлений за сборную ради России(рос.)

ПосиланняРедагувати