Єрмак Максим Юрійович

футболіст

Максим Юрійович Єрмак (нар. 11 листопада 1976, Краснодарський край, СРСР) — український та російський футболіст, нападник.

Ф
Максим Єрмак
Особисті дані
Повне ім'я Максим Юрійович
Єрмак
Народження 11 листопада 1976(1976-11-11) (47 років)
  Краснодарський край,
СРСР
Зріст 184 см
Вага 84 кг
Громадянство Україна Україна
Росія Росія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єра
Юнацькі клуби
Україна ДЮСШ-13 (Харків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996—1997 Україна «Металург» (Д) 0 (0)
1997  Україна «Металург-2» (Д) 12 (2)
1998 Україна «Нива» (В) 13 (1)
1998—1999 Україна «Поділля» (Хм) 25 (1)
1994—2004 Росія «Кубань» 128 (36)
2004 Росія «Хімки» 23 (3)
2005—2006 Казахстан «Женіс» 15 (3)
2006  Росія «Волгар-Газпром» 42 (7)
2007—2008 Росія «Салют-Енергія» 64 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Вихованець харківської ДЮСШ-13, де його першим тренером був Сергій Леонідович Усенко, після школи трохи пограв у міні-футбол в харківському клубі «Інга», але швидко усвідомив, що це не його вид спорту[1]. Професійну кар'єру розпочав у 1996 році в донецькому «Металурзі», проте за основну команду жодного разу не зіграв, виступав тільки в 1997 році за «Металург-2», в складі якого провів 12 матчів і забив 2 м'ячі в лізі, і ще зіграв 1 матч у Кубку України. У 1998 році перейшов у «Ниву» з міста Вінниці, де виступав півроку, провівши за цей час 13 матчів і забивши 1 м'яч, після чого перейшов у клуб «Поділля» з міста Хмельницький, де виступав протягом року, провів 25 матчів, в яких забив 1 м'яч, у лізі і 4 зустрічі зіграв у Кубку.

Влітку 1999 року перейшов у «Кубань», в складі якої почав грати з серпня[2], у тому сезоні провів 11 матчів, забив 2 м'ячі й став, разом з командою, переможцем зони «Південь» Другого дивізіону, зіграв і в обох матчах фінальної серії за право виходу в Перший дивізіон проти тольяттинскої «Лади», де за сумою двох зустрічей «Кубань» поступилася. У 2000 році зіграв 35 матчів, в яких забив 11 м'ячів, у лізі і знову став, разом з командою, переможцем зони «Південь» Другого дивізіону, знову зіграв в обох матчах фінальної серії, де цього разу «Кубань» за сумою двох зустрічей перемогла саранську «Світлотехніку» і вийшла в Перший дивізіон. Окрім цього, зіграв у тому році 4 зустрічі і забив 1 м'яч у Кубку Росії.

У сезоні 2001 року провів 16 матчів, в яких забив 6 м'ячів, у першості і 2 матчі в Кубку, разом з командою став бронзовим призером Першого дивізіону. У наступному сезоні зіграв 16 матчів, в яких забив 5 м'ячів, у лізі і 2 зустрічі в Кубку, хоча весь сезон Максиму заважала нормально грати травма п'яти, від якої він повністю відновився лише після завершення сезону[3]. У сезоні 2003 року зіграв 40 матчів, забив 12 м'ячів (лише на 1 м'яч менше від найкращого бомбардира команди в тому році Дідьє Біанга) і став, разом з командою, срібним призером Першого дивізіону, що давало право виходу в Прем'єр-лігу. Окрім того, зіграв 4 матчі в Кубку сезону 2003/04.

У 2004 році дебютував у Прем'єр-лізі, вийшовши 13 березня в стартовому складі в матчі 1-го туру проти «Амкара». Всього в своєму останньому в «Кубані» сезоні провів 10 матчів за основу і 4 зустрічі за дублюючий склад, після чого, 30 червня, був відзаявлений[4], а вже 1 липня поповнив ряди клубу «Хімки»[5], де й дограв сезон, провівши 23 матчі, в яких забив 3 mzxs, в першості і 3 матчі у Кубку Росії, в якому «Хімки» в результаті дійшли до фіналу, але вже без Максима.

На початку 2005 року був на перегляді у харківському «Металісті»[6], якому не підійшов, і в підсумку відправився в Казахстан, де виступав у клубі «Женіс», за який зіграв 15 матчів і забив 3 м'ячі в ворота суперників[7], після чого повернувся назад, і в другій половині року виступав в аматорському чемпіонаті Краснодарського краю за клуб «ГНС-Спартак[8]. У 2006 році перейшов на правах річної оренди[9] в астраханський «Волгар-Газпром»[10], за який зіграв у тому сезоні 42 матчі і забив 7 м'ячів у ворота суперників.

У 2007 році перейшов у Бєлгородський клуб «Салют-Енергія», в складі якого грав потім протягом двох років. У сезоні 2007 року провів 41 матч, в яких забив 7 м'ячів, в першості і 2 зустрічі, в яких забив 2 м'ячі, в Кубку. У наступному сезоні зіграв уже тільки 23 матчі, в яких забив 2 м'ячі, в лізі і 2 зустрічі, в яких забив 1 м'яч, у Кубку Росії. У ряді матчів був капітаном команди[1]. У 2010 році знову виступав в аматорському чемпіонаті Краснодарського краю за клуб «ГНС-Спартак.

У 2015 та 2016 роках хахищав кольори аматорських українських клубів «Зміїв» та «Статус» (смт. Кегичівка). У 2017 році повернувся до Росії, де виступав в аматорському клубі «Труд» (Тихорецьк).

Досягнення ред.

Кубань

Особисте життя ред.

До Харкова переїхав після розлучення батьків.

У 2002 році одружився[1].

Примітки ред.

  1. а б в Інтерв'ю гравця (рос.). totalfootball.ru (з посиланням на «Футбол Чорнозем'я»). Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 2010-1-16.
  2. Склад ФК «Кубань» в сезоні 1999 року (рос.). klisf.info. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 2010-1-16.
  3. Максим Єрмак: Кубанський танк (рос.). «Спорт-Експрес». 12.04.2003. Архів оригіналу за 15.04.2012. Процитовано 2010-1-16.
  4. Статистика гравця в сезоні 2004 року (рос.). Офіційний сайт РФПЛ. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 2010-1-16.
  5. Офіційна заявка ФК «Хімкі» на сезон 2004 року (рос.). Офіційний сайт ПФЛ. Архів оригіналу за 5 квітня 2004. Процитовано 2010-1-16.
  6. Форвард «Кубані» Максим Єрмак зробив дубль у футболці «Металіста» (рос.). yuga.ru. 13.02.2005. Архів оригіналу за 15.04.2012. Процитовано 2010-1-16.
  7. Статистика гравців чемпіонату Казахстану в сезоні 2005 року (рос.). lyakhov.kz. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 2010-1-16.
  8. Максим Єрмак: «В перерві дорікнули, що не б'ю по воротах. Виправився!» (рос.). aksport.ru. 27.09.2005. Архів оригіналу за 15.04.2012. Процитовано 2010-1-16.
  9. Максим Єрмак: «Пенальті заробив вперше» (рос.). aksport.ru. 25.04.2006. Архів оригіналу за 15.04.2012. Процитовано 2010-1-16.
  10. Офіційна заявка ФК «Волгар-Газпром» на сезон 2006 року (рос.). Офіційний сайт ПФЛ. Архів оригіналу за 7 травня 2006. Процитовано 2010-1-16.

Посилання ред.