Відкрити головне меню

Гео́ргій Васи́льович Єню́тін (4 квітня 1903(19030404), місто Маріуполь Катеринославської губернії, тепер Донецької області — 2 березня 1969, Москва) — український радянський партійний та господарський діяч. Член ЦК КП(б)У в 1949—1952 р. Член Центральної ревізійної комісії КПРС у 1952—1956 р. Член ЦК КПРС у 1956—1966 р. Член Бюро ЦК КПРС по РРФСР в листопаді 1962 — квітні 1966 р. Депутат Верховної Ради СРСР 3—6-го скликань.

Єнютін Георгій Васильович
Єнютін Георгій Васильович.tif
Народився 4 квітня 1903(1903-04-04)
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 2 березня 1969(1969-03-02) (65 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater Національна металургійна академія України
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Вітчизняної війни II ступеня — 1945Орден Трудового Червоного Прапора — 1939Орден Трудового Червоного Прапора — 1943Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки  — 1945

БіографіяРедагувати

Народився 21 березня (4 квітня) 1903 року в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1920 році. У квітні 1920 — липні 1923 року — слюсар механічних майстерень Маріупольської районної бази споживчої кооперації. У 1923 році вступив до комсомолу.

У вересні 1923 — вересні 1924 року — секретар Володарського районного комітету ЛКСМУ Маріупольського округу.

Член РКП(б) з вересня 1924 року.

У вересні 1924 — вересні 1928 року — студент робітничого факультету при Дніпропетровському гірничому інституті.

У вересні 1928 — квітні 1932 року — студент сталеплавильного факультету Дніпропетровського металургійного інституту, інженер-металург.

У травні 1932 — лютому 1933 року — інженер-конструктор, у лютому 1933 — січні 1934 року — начальник відділу технічної пропаганди, у січні 1934 — січні 1937 року — начальник зміни мартенівського цеху, у січні 1937 — лютому 1938 року — заступник начальника мартенівського цеху, у лютому — серпні 1938 року — заступник головного інженера, у серпні 1938 — березні 1939 року — начальник мартенівського цеху, у березні — грудні 1939 року — заступник головного інженера, 29 грудня 1939 — 25 березня 1941 року — секретар парткому, партійний організатор ЦК ВКП(б) Маріупольського заводу «Азовсталь» Сталінської області.

25 березня (офіційно 16 травня) — грудень 1941 року — секретар Сталінського обласного комітету КП(б) України з металургії.

25 грудня 1941 (офіційно 15 січня 1942) — 25 січня 1943 року — секретар Новосибірського обласного комітету ВКП(б) з металургії. 25 січня 1943 — 2 лютого 1945 року — секретар Кемеровського обласного комітету ВКП(б) з металургії. 2 лютого 1945 — 25 квітня 1946 року — 3-й секретар Кемеровського обласного комітету ВКП(б).

1 червня 1946 — 20 квітня 1947 року — заступник секретаря Сталінського обласного комітету КП(б) України з металургії.

20 квітня — 22 листопада 1947 року — 2-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б) України.

22 листопада 1947 — 5 вересня 1951 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б) України. Одночасно 22 листопада 1947 — 20 березня 1950 року — 1-й секретар Запорізького міського комітету КП(б) України.

У вересні 1951—1952 роках — слухач Курсів перепідготовки при ЦК ВКП(б).

У 1952—1953 роках — інструктор, завідувач підвідділу і заступник завідувача відділу партійних, профспілкових та комсомольських органів ЦК КПРС.

У січні 1954 — листопаді 1957 року — 1-й секретар Каменського обласного комітету КПРС.

18 грудня 1957 — 22 липня 1961 року — голова Комісії Радянського контролю при Раді Міністрів СРСР. 22 липня 1961 — 23 листопада 1962 року — голова Комісії Державного контролю при Раді Міністрів СРСР.

18 грудня 1962 — 17 грудня 1965 року — голова Комітету партійно-державного контролю Бюро ЦК КПРС по РРФСР і Ради Міністрів РРФСР. 18 грудня 1962 — 7 липня 1966 року — заступник голови Ради Міністрів РРФСР.

17 грудня 1965 — 20 квітня 1966 року — голова Комітету народного контролю РРФСР.

З квітня 1966 року — на пенсії в Москві. Був заступником голови Центрального правління Товариства радянсько-польської дружби.

Помер після важкої тривалої хвороби.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати