Єнс Норсков
Народився 21 вересня 1952(1952-09-21) (71 рік)
Данія
Країна  Данія
Діяльність фізик, інженер, хімік, викладач університету
Alma mater Орхуський університет
Галузь хімічна технологія[1], поверхня[d][1], каталіз[1], матеріал[1], Наноструктура[1] і біомолекула[1]
Заклад Стенфордський університет
Данський технічний університет[2]
Оргуський університет
Topsoed
Членство Європейська академія[3]
Данська королівська академія наук
Нагороди
Особ. сторінка profiles.stanford.edu/jens-noerskov

CMNS: Єнс Норсков у Вікісховищі

Єнс Келет Норсков (дан. Jens Nørskov, нар. 21 вересня 1952 року, Данія) — професор Віллума Канна Расмуссена Технічного університету Данії.[4] Данський фізик, найбільш відомий своїми роботами з теоретичного опису поверхонь, каталізу, матеріалів, наноструктур і біомолекул.

Освіта ред.

Норсков здобув ступінь магістра з фізики та хімії в 1976 році та ступінь доктора філософії з теоретичної фізики в 1979 році в Орхуському університеті Данії під керівництвом Б. І. Лундквіста.[5]

Академічна кар'єра ред.

Норсков відомий своїми теоретичними роботами з опису поверхонь, каталізу, матеріалів, наноструктур і біомолекул. Його робота над комп'ютерним гетерогенним каталізом у кількох випадках призвела до розробки нових ідей для каталізаторів, наприклад, для синтезу аміаку та паливних елементів.[6][7][8] Він є почесним докторомТехнологічного університету Ейндховена, Норвезького університету науки та технологій (NTNU) і Мюнхенського технічного університету (TUM). Він є членом Данської королівської академії наук і літератури,[9] Данської інженерної академії,[10] Academia Europaea[11] та іноземним членом Національної інженерної академії США.[12]

Після захисту докторської дисертації він працював науковим співробітником, докторантом і штатним науковцем у різних установах, в тому числі в Дослідницькому центрі IBM TJ Watson і Haldor Topsoe. У 1987 році Норсков почав працювати професором-дослідником у Технічному університеті Данії, а в 1992 році був призначений професором теоретичної фізики. У червні 2010 року він переїхав до Стенфордського університету, де став професором хімічної інженерії імені Ліланда Т. Едвардса та директором-засновником Центру науки про інтерфейси та каталіз SUNCAT. У липні 2018 року він повернувся до Технічного університету Данії, де очолив кафедру Віллума Канна Расмуссена.[13] Наразі Ньорсков є головою Данського національного дослідницького фонду.

Особисте життя ред.

Єнс Норсков одружений на Боділі.

Книги ред.

  • Fundamental Concepts in Heterogeneous Catalysis, Jens Nørskov, Felix Studt, Frank Abild-Pedersen, Thomas Bligaard.[14]
  • Chemical Bonding at Surfaces and Interfaces, redigeret af Anders Nilsson, Lars G.M. Pettersson, Jens Nørskov.[15]
  • Fuel Cell Science: Theory, Fundamentals, and Biocatalysis, redigeret af Andrzej Wieckowski, Jens Nørskov.[16]

Відзнаки та нагороди ред.

  • 2018: Міжнародна золота медаль Нільса Бора[17]
  • 2018: Медаль ETH Zurich Chemical Engineering[18]
  • 2016: European Inventor Award[19]
  • 2016: Премія Мюррея Ремсі[20]
  • 2015: Наукова премія Фонду Carlsberg[21]
  • 2015: наукова премія Рігмора та Карла Холста-Кнудсена[22]
  • 2015: Премія Ірвінга Ленгмюра з хімічної фізики[23]
  • 2014: Премія Мішеля Бударта за розвиток каталізу[24]
  • 2013: Медаль Хагемана
  • 2011: Меморіальна нагорода Джузеппе Парравано за відмінні досягнення в дослідженні каталізу[25]
  • 2009: Премія Алвіна Мітташа (спільно)[26]
  • 2009: Лекційна премія Герхарда Ертля[27]
  • 2009: Премія Габора А. Соморжая за творчі дослідження в галузі каталізу
  • 2009: Наука про водень та енергетику
  • 2007: Премія Grundfos
  • 2007: Медаль Маллікена
  • 2007: Премія за інновації
  • 2003: обраний членом Американського фізичного товариства[28]
  • 2003: Премія Річарда А. Гленна
  • 1991: Премія Віллума Канна Расмуссена
  • 1990: Премія Данського фізичного товариства
  • 1989: Премія Семюеля Фрідмана («Порятунок»)
  • 1987: Премія Рейнгольдта В. Йорха
  • 1979: премія ECOSS

Примітки ред.

  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. http://orbit.dtu.dk/en/persons/jens-kehlet-noerskov(74a5a0cb-ee22-4fd4-bb82-056b3764a58a).html
  3. https://www.ae-info.org/ae/User/Norskov_Jens
  4. DTU Department of Physics: Jens Nørskov.
  5. «Jens's CV»
  6. Nørskov receives the Somorjai Award. Архів оригіналу за 29 січня 2012.
  7. Cheaper catalysts designed by Computer.
  8. Hydrogen production. MSNBC.
  9. Royal Danish Academy of Sciences and Letters.
  10. Akademiet for de Tekniske Videnskaber (PDF).
  11. Academia Europaea.
  12. US National Academy of Engineering.
  13. DTU professorship for top researcher from Stanford University.
  14. Niels Bohr International Gold Medal 2018. Copenhagen University. Процитовано 14 вересня 2020.
  15. Winners of the ETH Zurich Chemical Engineering Medal. ETH Zurich. Процитовано 14 вересня 2020.
  16. Exceptional inventors receive European Inventor Award 2016 at ceremony in Lisbon. EPO. Процитовано 14 вересня 2020.
  17. The 26th Biennial Organic Reactions Catalysis Society Conference. North American Catalysis Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  18. The Carlsberg Foundation's Research Prizes 2015. Carlsberg Foundation. Процитовано 14 вересня 2020.
  19. Videnskabsprisens modtagere 2015. Aarhus University. Процитовано 14 вересня 2020.
  20. Irving Langmuir Award in Chemical Physics. American Physical Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  21. Michel Boudart Award for the Advancement of Catalysis. Michel Boudart Award for the Advancement of Catalysis. Процитовано 14 вересня 2020.
  22. Awards. The Michigan Chapter of the North American Catalysis Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  23. Alwin Mittasch Prize 2009 for Jens Weitkamp and Jens Nørskov. DECHEMA. Процитовано 14 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. Gerhard Ertl Lecture & Award. Fritz Haber Institute. Процитовано 14 вересня 2020.
  25. APS Fellow Archive. APS. Процитовано 14 вересня 2020.

Посилання ред.

  • Jens Nørskov publications indexed by Google Scholar