Вікіпедія

Єльяшевич Сіма Саадьєвич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єльяшевич.

Сіма (Семен) Саадьєвич Єльяшевич (нар. 1879, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. 1933, Москва, СРСР) — караїмський громадський діяч, письменник, поет, художник, винахідник і співак-аматор (тенор).

Єльяшевич Сіма Саадьєвич
Народився 1879
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 1933
Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність художник
Alma mater Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Знання мов російська

Життєпис ред.

Народився в Севастополі в сім'ї Сааді Сімовича та Рахілі Адоніївни Єльяшевич[1]. У 1892 році сім'я переїхала до Москви, де Сіма закінчив 6 класів Строгановського училища й екстерном 8 класів 7-ї Московській гімназії[2][3][4]. У 1912 році видав першу частину своєї книги «Два завіти» — «Сутність Старого Завіту або вчення караїмів», яка зберігається в Російській державній бібліотеці. Друга частина, «Апокаліптика й Есхатологія», залишилася в рукописі. Брав участь в діяльності Московської симфонічної капели В. А. Буличова, під керівництвом якого вивчив спів по нотах[2].

У 1914 році на запрошення брата Бориса переїхав до Криму. Учасник караїмського загальнонаціонального з'їзду 1917 року в Євпаторії (знятий на загальному фото з газзанами, де зображений в тому числі й Борис Єльяшевич), де він як уповноважений від західних караїмів виступав за об'єднання литовських і кримських караїмів навколо єдиного Таврійського й Одеського гахама[2]. У 1917 році, після Російської революції, став ініціатором створення й ідеологом «Караїмської національно-демократичної партії культурного самовизначення», а 24 травня того ж року обраний головою сімферопольського відділу партії[4]. З 1917 по 1919 рік, як секретар, входив до опікунської ради Євпаторійської караїмської ремісничого училища імені С. А. Когена[5]. У 1918—1921 роках працював завідувачем національної бібліотеки «Карай-Бітіклігі»[6]. 27 квітня 1921 року став співробітником євпаторійської секції КримОХРІСа на посаді завідувача з охорони архітектурних пам'яток в місті Євпаторія, а в жовтні того ж року, рятуючись від голоду поїхав до Москви[4][7]. Там він кардинально змінив свої погляди, ставши переконаним атеїстом та інтернаціоналістом. У дусі марксистсько-матеріалістичного вчення написав твір «Про основні засади пізнання й буття»[8].

Разом із дружиною влаштував понад 200 безпритульних московських дітей в різні установи: дитячі будинки, школи, на робочі місця[8]. Одного з них, Михайла Нікуліна, усиновив, який загинув під час Німецько-радянської війни.

У кінці 1920-х — 1930-х роках працював викладачем малювання в філії бібліотеки імені Некрасова в Сокольниках в «Лісовій школі».

Сімі Єльяшевичу належить винахід в галузі авіації. Спільно з планеристом С. Н. Гараєм розробив проєкт літака з поворотними в польоті крилами, який, переходячи в піку (при втраті швидкості, зупинки або аварії мотора і ін.), так перебудовує автоматично свої крила, що це перешкоджає падінню, а льотчик знаходиться при будь-якому положенні літака весь час в тому ж нормальному положенні, яке гарантує правильне управління. Авторське свідоцтво на винахід опубліковано Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів 31 березня 1934 року, вже після смерті Сіми Єльяшевича[9].

Помер у Москві від висипного тифу[9].

Сім'я ред.

Дружина — Олександра Іллівна Койчу[8].

Син — Ілля Семенович Єльяшевич (1919—1942), працював геодезистом у Москві, в 1937 році призваний на строкову службу, яку проходив у Балтійському флоті. Учасник Радянсько-німецької війни: червонофлотець, стрілок. 14 жовтня 1942 року переведений у 85-ту окрему мотострілецьку розвідувальну роту 48-ї стрілецької дивізії. Загинув 19 листопада 1942 року. Похований у місті Петродворець Ленінградської області[10].

Роботи ред.

  • Религиозно-музыкальные мотивы караимов // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 2 (июль). — С. 37—39.
  • Нужны пастыри // Караимская жизнь. — Москва, 1912. — Кн. 10–11 (март–апрель). — С. 35—38.
  • Два завета / Сима Ельяшевич. — Москва: т. д. В. И. Знаменский и К°, 1912. — 252 с. — (Этюды и материалы по истории религий Ветхого и Нового заветов; Кн. 1).
  • Его пресвященство Караимский Гахам Серайя: Газетные материалы 1908—1909 г., относящиеся к деятельности С. М. Шапшала в Персии / Сима Ельяшевич. — [Феодосия] : 1917. — 35 с.
  • Цивилизация и национальность // Известия Таврического и Одесского караимского Духовного Правления. — Евпатория, 5 августа 1917; — № 4; Евпатория, июль 1918. — № 1. — С. 14—16.
  • Авраам Юфудович Мичри: [некролог] // Известия караимского духовного правления. — Евпатория, 1918. — № 1 (июль). — С. 25—26.
  • Карай-Битиклиги // Известия караимского духовного правления. — Евпатория, 1918. — № 2 (декабрь). — С. 11—13.
  • Интернационал (на разговорном наречии западных караимов) // Бизым йол. — Симферополь, 1927. — С. 62—63.

Примітки ред.

  1. ↑ Ельяшевич (II), 2016, с. 7-14.
  2. ↑ а б в Ельяшевич, 1993, с. 62.
  3. ↑ Парафило, 2013, с. 113—124.
  4. ↑ а б в Прохоров (II), 2009, с. 573—621.
  5. ↑ Прохоров (III), 2010, с. 536—569.
  6. ↑ Прохоров, 2007, с. 191.
  7. ↑ Парафило (II), 2012, с. 379-385.
  8. ↑ а б в Ельяшевич, 1993, с. 64.
  9. ↑ а б Ельяшевич, 1993, с. 63.
  10. ↑ Ельяшевич, 1993, с. 56—58.

Джерела ред.

  • Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — («Народы и культуры») — 250 прим.
  • Ельяшевич В. А. Саадья Элиша Симович Ельяшевич // Известия Духовного управления религиозных организаций караимов. — 2016. — № 18 (27). — С. 7—14.
  • Ельяшевич Т. С. Ельяшевич Сима Саадьевич // Караимика . — Международный Институт крымских караимов: Симферополь, Украина — Слиппери Рок, США, 200. — № 4.
  • Парафило Д. «Культпросвет» или КрымОХРИС : новые факты передачи «Карай-Битиклиги».
  • Прохоров Д. А. Караимские общины Крыма в 1920—1930-х годах // Историческое наследие Крыма. — 2007. — № 17.
  • Парафило Д. М. К вопросу о формировании книжной коллекции «Карай-Битиклиги». — Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. — Симферополь, 2013. — Т. 26 (65). — С. 113—124. — (Исторические науки)
  • Прохоров Д. А. Общественные, национально-культурные объединения и органы конфессионального самоуправления крымских караимов в 1917—1920 гг. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии : сб. науч. ст. — 2009. — Вип. XV. — С. 573—621. — ISSN 2413-189X.
  • Прохоров Д. А. «Учась ремеслам и наукам, посеют для будущности» (К 115-летию Евпаторийского караимского ремесленного училища С. Когена) // Материалы по истории, археологии и этнографии Таврии. — 2010. — № 16. — С. 536—569. — ISSN 2413-189X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єльяшевич_Сіма_Саадьєвич&oldid=39502481