Карай-Бітіклігі
Карай-Бітіклігі (караїмська бібліотека) — найперша і єдина національна бібліотека караїмів України, відкрита в 1916 році в Євпаторії[1]. Перепрофільована в караїмський національний бібліотечний музей та пізніше закрита радянською владою. За часів України відроджена 26 березня 2011 року[2].
| Карай-Бітіклігі Національна бібліотека караїмів | |
|---|---|
 | |
| 45°11′52″ пн. ш. 33°22′26″ сх. д. / 45.19783200002777335° пн. ш. 33.37414700002777579° сх. д.Координати: 45°11′52″ пн. ш. 33°22′26″ сх. д. / 45.19783200002777335° пн. ш. 33.37414700002777579° сх. д. | |
| Країна: |
 Російська імперія і  СРСР |
| Розташування | Євпаторія |
| Адреса | Євпаторія, вул. Караїмська, 57 |
| Заснована | 1916, 2011 |
| Фонди: | більше 10.000 видань |
 | |
Фонд бібліотеки складали книги, рукописи, картини, гравюри, шеттари (шлюбні договори) і предмети домашнього вжитку караїмів.
Історія бібліотеки ред.
Основні зібрання бібліотеки ред.
Бібліотечний фонд, створений жертводавцями, складався із ними ж зібраними: книгами, рукописами картинами, гравюрами, шеттарами (шлюбні договори) і предметами побуту та обрядовості караїмів.
Відродження бібліотеки ред.
Лише за становлення української держави, караїми змогли відродити свою національну реліквію — Карай-Бітіклігі. Як і їх попередники, вони сподіваються на своїх соплемінників, які жертвують свої книжки та раритети до своєї національної бібліотеки[3].
На жаль, російська влада не повернула жодної книжки (з тих що зберігаються в їх архівах), ба більше, частина колекції була розкрадена (працівниками архівів, урядовцями).
Розташування ред.
Карай-Бітіклігі знаходилася в Євпаторії, в районі, що має назву «Малий Єрусалим» (недалеко від воріт фортеці Гезлева)[4]. В одноповерховій невеличкій споруді на вулиці Єфета 13, що навпроти Караїмської кенаси караїми-сподвижники заклали свій культурний кунтр (яким на ті часи була бібліотека).
Примітки ред.
- ↑ На початку XX століття відкривається караїмська національна бібліотека-музей "Карай Бітіклігі" ("Караїмська бібліотека"). Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 17 серпня 2015.
- ↑ Ілля Бабаджан, який передав у дар музею історії та етнографії кримських караїмів ім. Семіти Кушуль і відродженої національної караїмської бібліотеці «Карай-Бітіклігі» безцінні родинні реліквії - фотографії, книги та рукописні матеріали Бориса Ельяшевіч [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Про московському періоді життя Бориса Ельяшевіч з присутніми Племінник Бориса Ельяшевича, Ілля Бабаджан, передав у дар музею історії та етнографії кримських караїмів ім. Семіти Кушуль і відродженої національної караїмської бібліотеці «Карай-Бітіклігі» безцінні родинні реліквії — фотографії, книги та рукописні матеріали Бориса Ельяшевича. З великим хвилюванням присутні прослухали аудіозаписи караїмських молитов у виконанні Бориса Ельяшевича, які були записані на магнітофон незадовго до його смерті і являють собою унікальний етнографічний матеріал, що містить мотиви народних пісень XVII і XVIII століть. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 17 серпня 2015.
- ↑ Пам'ять про Карай-Бітіклігі залишилася лише в нічим не примітному будинку колишнього магазину по вулиці Єфета 13 - суцільна стіна на звивистій євпаторійської вулиці, де лише два вікна за мереживом решітки між двома входами (один нині замурований) і пам'ятна мармурова табличка на запечатаній арці ніши, нині нагадують про колишнє високе призначення цієї маленької будівлі. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 17 серпня 2015.