Відкрити головне меню

Є́жи Жула́вський (Юрій Жулавський, пол. Jerzy Żuławski; 14 липня 1874(18740714), с. Липовець неподалік від Ряшева — 9 серпня 1915, м. Дембиця) — польський прозаїк, поет, драматург, перекладач, філософ, один з основоположників польської науково-фантастичної літератури. Його твори пройняті декадентськими мотивами.

Єжи Жулавський
Ppor. Jerzy Żuławski.jpg
Псевдо Юрій Жулавський
Народився 14 липня 1874(1874-07-14)[1][2][3]
Ґміна Бабіце, Хжановський повіт, Малопольське воєводство
Помер 9 серпня 1915(1915-08-09)[1][2][3] (41 рік)
Дембиця, Дембицький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
·тиф
Громадянство Польща Польща
Діяльність прозаїк, поет, драматург, перекладач, філософ, альпініст
Alma mater Технічний університет Цюриха
Науковий ступінь доктор філософії
Володіє мовами польська
Учасник Перша світова війна
Magnum opus Trylogia Księżycowa[d]
Рід Q63532193?
IMDb nm0958559

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Найстарший з шести синів учасника Січневого повстання 1863 проти царської влади в російській частині секціонованої Польщі Казімєжа Жулавського. Казімєж мав великий вплив на життя молодого Єжи, який поділяв багато з поглядів свого батька.

Єжи народився в польському містечку Липовець неподалік від Ряшева, але його раннє дитинство пройшло в родовому маєтку біля міста Ліманова, гімназію він відвідував у місті Бохня, а закінчив навчання в гімназії Кракова.

1892 року вступив до Технічного університету Цюриха. 1895-1898 років навчався на кафедрі філософії у Берні, де здобув ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Проблема причинності у Спінози».

Згодом викладав у школах Ясла і Кракова.

З 1902 року він присвятив себе виключно літературній діяльності. Після 1900 багато подорожував, мав пристрасть лижника і альпініста. Разом зі своїм братом Янушем 28 серпня 1909 здійснив перше сходження у Високих Татрах.

1910 року оселився в Закопане, де став волонтером служби порятунку Татр.

З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт.

Був редактором журналу «До зброї».

Був комісаром Польської національної організації в 1914 році.

Помер від епідемічного висипного тифу у військовому госпіталі міста Дембиця.

Мав синів Варжинєка, Марека і Юліуша Жулавських.

2008 року за ініціативою Анджея Зимняка була заснована літературна премія імені Єжи Жулавського для заохочення польських авторів наукової фантастики.

ТвориРедагувати

Місячна трилогіяРедагувати

(на українську мову перекладено 1927 року Леонідом та Валерією Пахаревськими)[4]

ЗбірникиРедагувати

  • Оповідання в прозі (1902)
  • Байка про щасливого чоловіка (1910)
  • Спокуса Сатани (1910)

Збірки поезійРедагувати

  • На струнах душі (1895)
  • «Інтермеццо» (1897)
  • Стійка з пісень (1897)
  • Вірші (1900)
  • З невольницького дому (1902)

ЕсеРедагувати

  • Проленгомена: нотатки і нариси (1902)
  • Літературні зарисовки (1913)
  • Перед дзеркалом істини (1914)
  • Місто померло (1918)

ДраматургіяРедагувати

  • Диктатор (1903)
  • Миртовий вінок (1903)
  • Ерос і Психея (1904)
  • Йоля (1905) (поставлено Молодим театром Леся Курбаса, 1917)
  • Гра. Триптих сценічний (1906)
  • La bestia: Donna Aluica, драма в 5-ти актах (1906)
  • Ціна сліз (1909)
  • Кінець місяця (1911)
  • Місто Сонця (1911)

Науково-популярніРедагувати

  • Бенедикт Спіноза. Людина і праця

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #110137728 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. Юрій Жулавський та його місячна трилогія: («На срібній планеті», «Звитяжець», «Стара земля») // На срібній планеті: рукопис з місяця. — пер. з пол. Л. та В. Пахаревських. — К.: 1927. — С. 5-31

ПосиланняРедагувати