Єгоров Георгій Михайлович

Георгій Михайлович Єгоров (нар. 30 жовтня 1918(19181030), село Мєстаново, тепер Волосовського району Ленінградської області, Російська Федерація — 9 лютого 2008, місто Москва) — радянський діяч, начальник Головного штабу ВМФ СРСР, голова Центрального Комітету ДТСААФ СРСР, адмірал. Герой Радянського Союзу (27.10.1978). Депутат Верховної Ради СРСР 9-го і 11-го скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР у 1984—1989 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1981 і 1986—1989 роках.

Єгоров Георгій Михайлович
рос. Гео́ргий Миха́йлович Его́ров
Народився30 жовтня 1918(1918-10-30)[2]
село Мєстаново, тепер Волосовського району Ленінградської області, Російська Федерація
Помер9 лютого 2008(2008-02-09)[1] (89 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Національністьросіянин
Діяльністьпідводник, військовослужбовець, політик
Alma materСанкт-Петербурзький військово-морський інститут
Знання мовросійська
УчасникДруга світова війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званняadmiral of the fleetd
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «У пам’ять 300-річчя Санкт-Петербурга» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «За зміцнення дружби по зброї» Jubilee Medal "60 Years of the Mongolian People's Army"

Біографія

ред.

Народився в селянській родині. У 1934 році закінчив 8 класів середньої школи. У 1936 році закінчив два курси Ленінградського технікуму точної механіки і оптики.

З липня 1936 року — у Військово-морському флоті СРСР. У 1940 році закінчив Вище військово-морське училище імені Фрунзе.

Після закінчення училища в червні 1940 року призначений командиром штурманської бойової частини (БЧ-1) підводного човна типу «Щука» (Щ-310) 2-ї бригади підводних човнів Балтійського флоту.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Член ВКП(б) з 1942 року.

З кінця 1942 року — помічник командира, з лютого 1943 року — виконувач обов'язків командира підводного човна типу «Щ-310». У лютому 1943 року направлений навчатися на курси офіцерського складу при Навчальному загоні підводного плавання імені Кірова у Махачкалі, де перебував до серпня 1944 року. У грудні 1944 року призначений командиром підводного човна «М-90» Балтійського флоту.

Після закінчення війни командував декількома підводними човнами Балтійського флоту (Північнобалтійського флоту і 8-го ВМФ): «С-20» на Балтиці (грудень 1946 — лютий 1947), «Н-26» (лютий 1947 — червень 1949), «Б-26» (червень 1949 — лютий 1950). У лютому 1950 року переведений на Камчатську військову флотилію, де командував підводними човнами «С-111» (лютий — грудень 1950) і «Б-12» (з грудня 1950 року), а у січні 1953 року призначений командиром 92-ї бригади підводних човнів 16-ї дивізії підводних човнів Камчатської флотилії.

З вересня 1953 року — командир 171-ї бригади підводних човнів (порт Находка) 5-го ВМФ, з листопада 1954 по грудень 1956 — начальник штабу 40-ї дивізії підводних човнів Тихоокеанського флоту.

У 1959 році закінчив Військово-морську академію імені Ворошилова.

З жовтня 1959 року — командир 8-ї дивізії підводних човнів на Тихоокеанському флоті. У серпні 1961 року на Північному флоті почалося формування 12-ї ескадри підводних човнів, і контр-адмірал Єгоров був призначений її першим командиром.

З квітня 1963 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача Північного флоту.

З січня 1967 року — заступник Головнокомандувача Військово-морського флоту (ВМФ) СРСР із бойової підготовки.

З 3 травня 1972 року по 1 липня 1977 року — командувач Червонопрапорного Північного флоту СРСР.

У липні 1977 — листопаді 1981 року — начальник Головного штабу ВМФ — 1-й заступник Головнокомандувача ВМФ СРСР.

У листопаді 1981 — листопаді 1988 року — голова Центрального Комітету ДТСААФ СРСР. У 1980-х роках входив до редакційної колегії героїко-патріотичного літературно-художнього альманаха «Подвиг».

З листопада 1988 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З травня 1992 року — у відставці в місті Москві. Був членом бюро Російського комітету ветеранів війни і військової служби, почесним президентом Санкт-Петербурзького клубу моряків-підводників.

Похований на Троєкурівському цвинтарі Москви.

Військові звання

ред.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.