Європейська кайнозойська рифтова система

Європейська кайнозойська рифтова система (ECRIS) — рифтова система завдовжки 1100 км, альпійський крайовий прогин, утворена внаслідок Альпійського та Піренейського орогенезів. Система почала формуватися в епоху пізнього еоцену і її частини, зокрема, Верхньо- та Нижньо- Рейнські грабени, як і раніше сейсмічно активні сьогодні і несуть відповідальність за більшість великих землетрусів в Європі, на північ від Альп.

Топографічна мапа з зазначенням розташування ECRIS рифтових басейнів: LG=Лімузенський грабен, BG=Бресс грабен, URG=Верхньорейнський грабен, LRG=Нижньорейнський грабен, HG=Гессенські грабени & EG=Егерський грабен, і розломи по горам Юра

ОписРедагувати

ECRIS складається з системи рифтів та пов'язаних з ними розломів, що прямують від Середземного до Північного моря.[1]

Грабен ЛіманьРедагувати

На рифтовій структурі прямуючій у напрямку північ — південь, у середині еоцену утворено озеро, яке пізніше стало рівниною Лімань. Основний етап занурення продовжувався до пізнього олігоцену . Грабен має продовження на його західній стороні у вигляді розлому. Заповнений до 2 км завтовшки кайнозойськими відкладеннями.[2]

Грабен БрессРедагувати

Грабен Бресс лежить на схід від грабену Лімань. Рифтогенез розпочався під час еоцену, проте призупинив розвиток у період з пізнього олігоцену до середнього міоцену, проте було відновлено наприкінці міоцену. Східні околиці басейну зазнали надвиги від гір Юра[2]

Верхньорейнський грабенРедагувати

Верхньорейнський грабен прямує від північного краю гір Юра на півдні до трійника, відгалуження ECRIS. Рифтогенез розпочався в олігоцені, проте північна і південна частини грабену зазнали пост-олігоценового рифтогенезу. У міоцені південна частина грабена зазнала підняття, в той час як північна частина продовжувала занурюватись в плейстоцені. Наразі Верхньорейнський грабен, як вважається, зазнає правобічно-зсувної реактивації[2].

Нижньорейнський грабенРедагувати

Нижньорейнський грабен, прямує у напрямку NW-SE і має продовження у підводних структурах півдня Північного моря[3] На південному сході домінуючим у розломі є південно-західне занурення. Рифтогенез розпочато в олігоцені і триває донині[2].

Гессенські грабениРедагувати

Гессенські грабени розташовані на північ від Верхньорейнського грабену і прямують у тому же напрямку. Існують дві основні структури розколу, Веттерау і Лайне грабени. Вони були активні протягом олігоцену, але зараз рифтогенез призупинився[1]

Егерський грабенРедагувати

Докладніше: Егерський грабен

Східна частина системи, Егерський грабен, зазнала дві фази розширення наприкінці еоцену і на початку міоцену. Розломи напрямку SW-NE більш пізнього віку[4]

ПоходженняРедагувати

Рифтова система, як вважають, сформувалася у відповідь на стиснення літосфери у передній частині зони зіткнень, що відбулось в Альпах і Піренеях.

ВулканізмРедагувати

Розвиток ECRIS супроводжувався (і в деяких випадках передував) вулканічною активністю вздовж більшої частини рифтової системи, яка зберігалася в четвертинному періоді. Найбільші вулканічні центри були розташовані на північний захід від Лімузенського і Бресс грабенів, на Центральному масиві, в північній частині Верхньорейнського грабену, Фогельсберзькі гори і навколо Егерського грабену. [2] Остання відома вулканічна активність — фреатомагматичне виверження у Шен-де-Пюї близько 6000 років тому[5]

СейсмічністьРедагувати

Більшість сейсмічної активності ECRIS приурочена до Верхньо- і Нижньо- рейнських грабенів. [6][7] Базельський землетрус, 1356, мав епіцентр у Верхньорейнському грабені — найруйнівніша історична сейсмічна подія Центральної Європи[8].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dèzes, P.; Schmid S.M. & Ziegler P.A. (2004). Evolution of the European Cenozoic Rift System: interaction of the Alpine and Pyrenean orogens with their foreland lithosphere. Tectonophysics 389: 1–33. Bibcode:2004Tectp.389....1D. doi:10.1016/j.tecto.2004.06.011. Архів оригіналу за 27 вересень 2011. Процитовано 2 June 2010. 
  2. а б в г д Ziegler, P.A. (1990). Geological Atlas of Western Europe. Geological Society London. с. 256. Процитовано 2 June 2010. 
  3. Zagwijn, W.H. (1989). The Netherlands. during the Tertiary and the Quaternary: A case history of Coastal Lowland evolution. Geologie en Mijnbouw 68: 107–120. Процитовано 2 June 2010. 
  4. Rajchl, M.; Uličný D., Grygar R. & Mach K. (2009). Evolution of basin architecture in an incipient continental rift: the Cenozoic Most Basin, Eger Graben (Central Europe). Basin Research 21 (3): 269–294. doi:10.1111/j.1365-2117.2008.00393.x. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 2 June 2010. 
  5. Chaîne des Puys. Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2010-06-02. 
  6. Ahorner, L. (1983). Seismicity and neotectonic structural activity of the Rhine Graben system in central Europe. У Ritsema A.R. & Gürpinar A. Seismicity and seismic risk in the offshore North Sea area: proceedings of the NATO advanced research workshop, held at Utrecht, the Netherlands, June 1–4, 1982. NATO advanced study institutes series. Series C, Mathematical and physical sciences 99. Springer. с. 101–111. ISBN 978-90-277-1529-6. Процитовано 2 June 2010. 
  7. Meghraoui, M.; Delouis B., Ferry M., Giardini D., Huggenberger P., Spottke I. & Granet M. (2001). Active Normal Faulting in the Upper Rhine Graben and Paleoseismic Identification of the 1356 Basel Earthquake. Science 293 (5537): 2070–2073. PMID 11557888. doi:10.1126/science.1010618. Архів оригіналу за 25 липень 2011. Процитовано 2 June 2010. 
  8. Risk Management Solutions (2006). 1356 Basel Earthquake 650-Year Retrospective. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2010-06-02.