Відкрити головне меню

Європа націй і свобод (англ. Europe of Nations and Freedom, нім. Europa der Nationen und der Freiheit, фр. Europe des nations et des libertés) - украй права націоналістична фракція Європейського парламенту, заснована 16 червня 2015 року.

Європа націй і свобод
Лідер: ФранціяМарін Ле Пен
Дата заснування: 16 червня 2015
Ідеологія: націонал-консерватизм
правий радикалізм
правий популізм
євроскептицизм
обмеження імміграції[en]
Інтернаціонал: ЄвропаРух за Європу націй і свобод[en]
Кількість членів: 6 партій, незалежний депутат з Великої Британії
Місць в Європарламенті:
39 / 751

ІсторіяРедагувати

Після виборів до Європейського парламенту 22-25 травня 2014 року націоналістичні і інші украй праві партії, що представляють "Європейський альянс за свободу[en]", мали намір створити власну фракцію в Європарламенті нового скликання. Попередньою спробою сформувати украй праву фракцію в Європейському парламенті стала група "Ідентичність, традиція, суверенітет", яка розпалася із скандалом менше ніж через рік після створення в 2007 році[1].

28 травня 2014 року на прес-конференції у Брюсселі було оголошено, що Марін Ле Пен від французького "Національного фронту", Герт Вилдерс від нідерландської "Партії свободи" і Маттео Сальвіні від італійської "Ліги Півночі" ведуть переговори про коаліцію для утворення фракції[2]. 24 червня стало відомо про нездатність політиків виконати критерії, необхідні для формування фракції: мінімальна кількість депутатів для створення фракції - 25, вони повинні представляти не менше 7 країн - членів ЄС. Тому європарламентарі від правих партій не приєдналися ні до однієї з існуючих фракцій, ставши незалежними депутатами[3][4]. Пізніше в 2014 році багато украй правих партій, включаючи "Національний фронт" і "Лігу півночі" вишли з "Європейського альянсу за свободу[en]" і утворили (без участі "Партії свободи" з Нідерландів) нову європейську політичну партію "Рух за Європу націй і свобод[en]".

15 червня 2015 року Марін Ле Пен оголосила про запуск наступного дня нової фракції Європарламенту, до якої увійдуть "Національний фронт", "Партія свободи", "Ліга півночі", "Австрійська партія свободи", "Фламандський інтерес"[5][6][7], "Конгрес нових правих[en]" і Дженис Эткинсон[en], що вийшла з "Партії незалежності Сполученого королівства" . Створення групи стало можливим після двох відставок великих і суперечливих фігур украй правого спектру. По-перше, виключення Жан-Марі Ле Пена з "Національного фронту" переконало евродепутата від Великої Британії увійти до фракції[8]. По-друге, відхід Януша Корвін-Мікке з "Конгресу нових правих" дав новий імпульс для переговорів про приєднання двох євродепутатів цієї партії, що залишилися, до фракції. Раніше Вилдерс і Ле Пен були супротивниками співпраці з "Конгресом" із-за занадто радикальних поглядів Корвін-Мікке[9]. У групі "Народного фронту" в Європейському парламенті один з депутатів відмовився прилучитися до коаліції, виразив солідарність з колишнім лідером фронту Жан-Марі Ле Пеном, а інший депутат Емерик Шопрад під час підписання угоди був на Фіджі[9] і приєднався до фракції пізніше[10].

Маючи 37 депутатів, фракція "Європа націй і свобод" є найменшою в Європейському парламенті.

СкладРедагувати

До складу фракції на момент створення входять 6 партій, що об'єднують 35 евродепутатів, і один незалежний парламентар[11].

Країна Політична партія Депутати Європейська партія
  Австрія Австрійська партія свободи (FPÖ)
Freiheitliche Partei Österreichs
4 / 18
ЄАС[en]/РЄНС[en]
  Бельгія Фламандський інтерес
Vlaams Belang
1 / 21
ЄАС[en]/РЄНС[en]
  Велика Британія незалежний (обрана від UKIP)
1 / 73
Немає
  Італія Ліга Півночі
Lega Nord
5 / 73
ЄАС[en]/РЄНС[en]
  Нідерланди Партія свободи (PVV)
Partij voor de Vrijheid
3 / 26
ЄАС[en]
  Польща Конгрес нових правих[en] (KNP)
Kongres Nowej Prawicy
2 / 51
Немає
  Франція Національний фронт (FN)
Front National
20 / 74
ЄАС[en]/РЄНС[en]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати