Попович Євген Оксентович

Євге́н Оксентович Попо́вич (25 червня 1930, Межиріч, Канівський район, Шевченківська округа, нині — Черкаська область — 6 липня 2007, Київ) — український перекладач, філолог-германіст.

Попович Євген Оксентович
Народився25 червня 1930(1930-06-25)
Межиріч, Канівський район, Шевченківська округа, Українська СРР, СРСР
Помер6 липня 2007(2007-07-06) (77 років)
Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьфілолог, журналіст, редактор, перекладач
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Знання мовукраїнська

Біографія

ред.

Народився 25 червня 1930 року в селі Межиріч Канівського району Черкаської області. Закінчив Канівське педагогічне училище (1951), Київський університет (1956). За фахом — філолог-германіст.

Працював журналістом (1956—1957), редактором та старшим редактором видавництва «Веселка» (1957—1967). З 1967 року — на перекладацькій роботі. Перекладав українською прозові твори німецькомовних письменників, німецькомовні твори Ольги Кобилянської.

Член Спілки письменників України з 1968 року. Лауреат літературної премії України імені Максима Рильського та премії імені Миколи Лукаша.

 
Могила Євгена Поповича на Байковому кладовищі у Києві

Дев'ять видатних романів ХХ століття Г. Белля, М. Вальзера, Г. Гессе, М. фон дер Грюна, Ф. Кафки, Е. М. Ремарка, Й. Рота, М. Фріша, Е. Юнгера, перекладені Євгеном Поповичем з німецької мови, було опубліковано у 1960—1977 роках на сторінках журналу «Всесвіт»

2006 року Попович передав свою бібліотеку до фондів НаУКМА.

В останні роки життя страждав на захворювання нирок, переніс декілька операцій[1]. Помер на 78-му році життя 6 липня 2007 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а).

Дружина Євгена Поповича — Ольга Сенюк, також перекладачка, — переклала зі шведської Сельму Лаґерлеф, Астрід Ліндґрен.

Нагороди

ред.

Переклади

ред.

Примітки

ред.

Окремі публікації

ред.

Джерела

ред.

Див. також

ред.