Єва Пілатова

Єва Пілатова, уроджена Сплава-Нейман (5 липня 1909, Львів — 21 листопада 1945, Вроцлав) — польська вчена-хімік, фахівець у галузі нафтохімії, викладач Львівської політехніки, Сілезької політехніки та Вроцлавської політехніки.

Єва Пілатова
пол. Ewa Pilatowa
Народилася	5 липня 1909(1909-07-05) Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Померла	22 листопада 1945(1945-11-22) (36 років) Вроцлав, Адміністративний округ Бреслауd, Нижня Сілезія (провінція), Вільна держава Пруссія
Поховання	Цвинтар святого Лаврентія, Вроцлавd
Країна	Республіка Польща
Діяльність	хімік
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Національний університет «Львівська політехніка»
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»

Могила професора Єви Пілатової на цвинтарі св. Вавжинець у Вроцлаві

Біографія

Народилася у Львові в родині гірничого інженера Казімежа Неймана і Стефанії, також уродженої Нейман. Закінчила неповну середню школу Королеви Ядвіги у Львові та Консерваторію у Львові (клас фортепіано). У 1927—1932 роках вивчала хімію у Львівській політехніці, отримавши в 1932 році диплом інженера. У 1931—1933 рр. була асистентом кафедри загальної хімії факультету сільського господарства та лісівництва, а в 1933—1934 рр. — кафедри неорганічної хімії хімічного факультету Львівської політехніки. З 1934 року працювала на кафедрі технології нафти і природного газу хімічного факультету цього університету. 1935 року одружилась із Станіславом Пілатом, завідувачем цієї кафедри. У шлюбі дітей не було. У 1938 році на факультеті математики та природничих наук Університету Яна Казимира у Львові захистила докторську дисертацію: «Деякі властивості розчинів природного газу в легких вуглеводнях».

Сприяла науковому доробку та розвитку кафедри технології нафти і природного газу Політехнічного університету (після 1939 року — Львівського політехнічного інституту), який був провідним науковим підрозділом в Європі у цій галузі. У 1941—1944 рр. працювала хіміком на фармацевтичній фабриці «Лаокоон» у Львові. У липні 1941 року німецька окупаційна влада розстріляла її чоловіка разом з іншими львівськими науковцями.

У 1945 році вона стала співробітником Інституту рідкого палива на політехнічному факультеті Гірничої академії в Кракові, а в травні 1945 року здобула габілітацію на хімічному факультеті Сілезького технологічного університету в Гливицях і того ж року стала завідувачем кафедри технології нафти та рідкого палива на хімічному факультеті Вроцлавського науково-технічного університету.

У листопаді 1945 року трагічно загинула у Вроцлаві. Похована на головній алеї на цвинтарі Святого Лаврентія у Вроцлаві.

Авторка багатьох наукових праць з фармацевтичної хімії, досліджень газів і вуглеводнів, а також хімії та технології нафти, зокрема:

• O pochodnych arsenowych indarolu (1932)
• O leczniczym stosowaniu sulfokwasów naftowych i ich pochodnych (1933)
• Ciepło rozpuszczania gazów ziemnych w węglowodorach ciekłych (1935)
• Zur Klassifikation der Schmieroele (1935)
• O zdolności zwilżania olejów smarowych (1936)
• Oleje syntetyczne otrzymane z węglowodorów nienasyconych (1938)
• Problem paliw płynnych (1945)
• Kraking katalityczny (1945)
• Płynne paliwa silnikowe (1950, podręcznik wydany pośmiertnie)

Бібліографія

• Włodzimierz Kisielow, Ewa Pilatowa [у:] Польський біографічний словник, том XXVI вид. 1981 стор. 240.
• Brzezicki, Marian (Czerwiec 1985). Profesor Ewa Pilatowai. Biuletyn. Koło Lwowian w Londynie. Nr 49: 37—38.

Посилання

• Видання Єви Пілатової в бібліотеці «Полона».