Xerus rutilus
Xerus rutilus — вид гризунів (ряд Rodentia) родини Sciuridae. Країни проживання: Джибуті, Еритрея, Ефіопія, Кенія, Сомалі, Судан, Танзанія, Уганда. Його природним середовищем існування є сухі савани та субтропічні або тропічні сухі чагарники[1].
| Xerus rutilus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Триба: | Xerini |
| Рід: | Xerus Hemprich & Ehrenberg, 1833 |
| Вид: | X. rutilus
|
| Біноміальна назва | |
| Xerus rutilus (Cretzschmar, 1828)
| |
Опис ред.
Xerus rutilus має коричневий або темно-коричневий колір із світлішою передньою частиною. Як випливає з назви, X. rutilus відрізняється від інших видів африканських ховрахів тим, що не має поздовжніх білих смуг, що проходять на спині. Око оточене білим волоссям (у досліджуваних екземплярів усе волосся грубе). Їх невелика голова й тулуб мають середню довжину 225.8 міліметрів із середньою довжиною хвоста 172 мм. Хвіст плоский на вигляд. Вага тіла варіюється залежно від досліджень і середовищ існування та коливається від 257,7 до 420 грамів[2][3]. Довжина задньої лапи становить 35–49 мм[3][4].
Екологія ред.
Ареал і середовище проживання ред.
Xerus rutilus є ендеміком Ефіопії[5], Кенії, Сомалі, Судану, Танзанії, Джибуті, Еритреї та Уганди і, ймовірно, зберігся в Сомалі[6]. Його природні місця існування включають сухі (посушливі) савани та субтропічні або тропічні сухі чагарники. Популяції займають багато регіонів, що збігаються з його сестринською групою, смугастим ховрахом (X. erythropus), у північно-східній Африці[7]. X. rutilus риють і займають нори в загалом посушливих умовах[3].
Раціон і добування раціону ред.
Xerus rutilus демонструють денний спосіб життя[3] і всеїдну дієту, що складається з листя, плодів дерев, насіння, інших рослинних матеріалів і комах[3]. Дослідження[8] показують, що X. rutilus не піддається дії отруйних дубильних речовин і певною мірою їсть продукти, що містять щавлеву кислоту. Було показано, що X. rutilus надзвичайно ефективний у своїй здатності добувати їжу. Ця здатність не зменшується в різноманітних середовищах, включно з тими, де недостатньо їжі[8].
Поведінка ред.
Нори ред.
X. rutilus переважно поодинокі. Вони живуть у системах нір з однією або двома дорослими особинами з перекриваючими домашніми ділянками. Під час небезпеки X. rutilus може пірнути в чужу нірку для безпеки. X. rutilus дозволяють іншим вивіркам, включно з X. erythropus, заходити в свої нори[3]. Вони проводять більшу частину часу неспання поза своїми нірками, але використовують їх для сну та укриття від стихій. Вони досить часто пересуваються протягом дня, але залишаються малорухливими[9][10].
Ієрархія ред.
Хоча й не територіальні, існує ієрархія панування, коли самці X. rutilus панують над самицями та молоддю. X. rutilus демонструє панування через вокалізацію, демонстрацію хвоста та фізичні випади[3][9][10].
Терморегуляція ред.
X. rutilus зазвичай живуть у спекотних посушливих умовах і компенсують це поведінковою терморегуляцією. Після періодів пошуку їжі в жарких районах вони відходять у тінь і лягають на затінену землю, щоб охолодитися[3][9][10].
Примітки ред.
- ↑ а б Grubb, P.; Oguge, N. (2008). Xerus rutilus. Процитовано 08.01.2009.
- ↑ Coe, M. 1972. The South Turkana expedition. Scientific papers IX. Ecological studies of the small mammals of South Turkana. Geographical Journal, 138: 316–338.
- ↑ а б в г д е ж и O'Shea, T. J. (1991). Xerus rutilus. Mammalian Species (370): 1—5. doi:10.2307/3504277. JSTOR 3504277.
- ↑ Michaux, J.; Hautier, L.; Simonin, T.; Vianey-Liaud, M. (2008). Phylogeny, adaptation and mandible shape in Sciuridae (Rodentia, Mammalia). Mammalia. 72 (4): 286—296. doi:10.1515/mamm.2008.049. S2CID 84441705.
- ↑ Aerts, Raf (2019). Forest and woodland vegetation in the highlands of Dogu'a Tembien. In: Nyssen J., Jacob, M., Frankl, A. (Eds.). Geo-trekking in Ethiopia's Tropical Mountains - The Dogu'a Tembien District. SpringerNature. ISBN 978-3-030-04954-6. Процитовано 18.06.2019.
- ↑ Xerus rutilus. The IUCN Red List of Threatened Species. IUCN (International Union for Conservation of Nature). 2008.
- ↑ Herron, M. D.; Waterman, J. M.; Parkinson, C. L. (2005). Phylogeny and historical biogeography of African ground squirrels: the role of climate change in the evolution of Xerus. Molecular Ecology. 14 (9): 2773—2788. doi:10.1111/j.1365-294X.2005.02630.x. PMID 16029477. S2CID 35874572.
- ↑ а б Ecological factors affecting the foraging behaviour of Xerus rutilus. (2010). African Zoology, 45(2), 265–272.
- ↑ а б в Hubert, B (1978). Modern rodent fauna of the Lower Omo Valley, Ethiopia. Bulletin of Carnegie Museum of Natural History. 6: 109—112.
- ↑ а б в Martin, G (1986). Small mammals of arid savanna and montane sites in northern Kenya. Journal of Arid Environments. 11 (2): 173—180. Bibcode:1986JArEn..11..173M. doi:10.1016/S0140-1963(18)31228-X.
Посилання ред.
- Thorington, R. W. Jr. and R. S. Hoffman. 2005. Family Sciuridae. pp. 754–818 in Mammal Species of the World a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore.