Woodhouse Colliery

запропонована вугільна шахта в Англії

Woodhouse Colliery (Вугільна шахта «Вудгауз») — вугільна шахта, що будується поблизу міста Вайтхевен[en] в Камбрії (Англія). Проектом передбачене будівництво першої вугільної шахти в Англії після Asfordby Colliery[en] (з 1987 року). Очікується, що нова копальня забезпечить робочими місцями бідні райони; водночас, проект піддається критиці з боку зелених. У 2019 році графство Камбрія надало дозвіл на проектування.

Woodhouse Colliery
Вугільна шахта Вудгауз
Країна Велика Британія
54°31′31″ пн. ш. 3°35′49″ зх. д. / 54.52550000002777608° пн. ш. 3.597138890028° зх. д. / 54.52550000002777608; -3.597138890028Координати: 54°31′31″ пн. ш. 3°35′49″ зх. д. / 54.52550000002777608° пн. ш. 3.597138890028° зх. д. / 54.52550000002777608; -3.597138890028
ВласникWest Cumbria Mining
Виробнича потужність3 млн тонн на рік
Марка вугіллякоксівне
Рік будівництва2020
Термін служби50 років
Кількість працівників500 (за проектом)
Технологічна схема
Глибина розробки550 м (гранична, за проектом)
Запаси вугілля
Робочі пластиBannock Band (2-3 м), Main Band (2-3м), Sixquarters (до 2,5 м)[1]
Балансові запаси750 млн тонн
Вугільний басейн
(район, родовище)
Камберлендське вугільне родовище
Сайтwestcumbriamining.com
Додаткова інформація

Нову шахту не слід плутати з колишньою вугільною шахтою Woodhouse в місті Бішоп Окленд[en] (Дарем), яка працювала у період між 1835 та 1934 роками.[2]

Історія

ред.

У червні 2014 року компанія West Cumbria Mining оголосила про намір інвестувати 14,7 мільйона фунтів у проект розробки коксівного вугілля вищої якості під морем поблизу Вайтхевена.[3] Проект розпочався раніше, в рамках пошуку та газифікації вугілля для енергетичного використання, але коли було оцінено якість вугілля, це стало причиною переглянути його призначення з метою використання для виготовлення сталі. Таким чином, надалі передбачається використовувати вугілля лише для коксування, а не для енергогенерації. Падіння цін на енергетичне вугілля на світових ринках також спричинило закриття шахт, що видобували лише енергетичні марки вугілля.[note 1][4][5]

Шахта має стати першою глибокою вугільною шахтою в Англії з моменту затоплення Asfordby Colliery в 1987 році.[6]

Шахта зможе видобувати понад 3 млн тонн вугілля на рік з ділянки під Ірландським морем площею 200 км2.[7] Прихильники схеми зазначають, що Британія імпортує 6 млн тонн коксу на рік — більшістю з Австралії та США.[8][note 2][9]

Шахта використовуватиме наявні гірничі виробки з попередніх копалень з видобутку вугілля та ангідриту.[10] Промисловий майданчик шахти буде розташований на колишній території Marchon chemical works, недалеко від Haig Colliery[en] та у передмісті Вудгауз, що знаходиться на південь від центру міста Вайтхевен у Камбрії.[11][note 3][12] Передбачається розробка вугільного пласта до максимальної глибини 550 м.[13]

У 2017 році геологічна команда здійснювала офшорне буріння біля мису Сейнт Біс[en] в скельних породах від 25 м нижче морського дна і до глибини 600 м. Це дозволить визначити якість вугілля та перевірити наявність будь-яких геологічних умов, які могли б вплинути на проектування шахти.[14]

Очікується, що шахта працюватиме 50 років та забезпечить працевлаштування 500 робітників. Запаси шахтного поля оцінюються у 750 млн тонн.[15] 80 % видобутку з шахти обіцяють переправляти на насипний Редкар[en].[8] Конвеєр перемістить вугілля на відстань 2,5 км — з промислового майданчика на навантажувач.[16] Щодня, із суботою включно, курсуватимуть до 6 потягів, хоча компанія визнає, що збільшення руху на залізниці вимагатиме покращення сигналізації на залізничній лінії Cumbrian Coast line[en].[6] Крім того, West Cumbria Mining подала заявку на встановлення сонячної ферми площею 240 га, яка має забезпечити 40 % потреб в електроенергії для гірничих робіт.[17]

West Cumbria Mining належить EMR Capital, компанії, що базується в Австралії, яка вклала понад 20 млн фунтів стерлінгів в підприємство до червня 2017 року. За прогнозами, ще 200 млн фунтів стерлінгів  планується витратити на остаточне випробування, придбання прав та введення в експлуатацію шахти.[6] Очікується, що власне копальня коштуватиме близько 165 млн фунтів.[18]

Перспектива першої в Англії нової вугільної шахти за понад 30 років викликала гнів у частині місцевої громади, з початком виступів групи активістів («38 Degrees») під гаслом «Залишимо камбрійське вугілля в глибині» (англ. "Keep Cumbrian coal in the hole".[12] Мітингувальники зазначили, що підземні робот розвиватимуться у 8 км від басейнів з відпрацьованим ядерним паливом комплексу Селлафілд, а також посилаються на близькість шахти до запропонованого нового ядерного об'єкта в Мурсайді[en].[19] Іншу стурбованість викликає поширеність метану в Камберлендському вугільному родовищі[en]. Протестна група зазначила, що небезпечні рівні газу зробили цей регіон ідеальним тестовим майданчиком лампи Деві в 1816 році.[12][20][note 4][21]

Схвалення та апеляції

ред.

У березні 2019 року засідання планового комітету округу Камбрія одностайно проголосувало за проект, посилаючись на «відчайдушну потребу в робочих місцях, особливо у занедбаних районах поблизу запропонованої нової шахти». Зелені активісти анонсували початок позовної діяльності. Прес-секретар South Lakes Action on Climate Change заявив, що шахта «повністю підірве шанси Камбрії досягти мети щодо викидів».[22]

У листопаді 2019 року уряд вирішив не втручатися в апеляційний процес і констатував, що «…Рада [графства Камбрія] повинна ухвалити рішення». Роботи на майданчику, як очікується, розпочнуться в 2020 році, із стартом видобування вугілля в 2022 році.[23]

Примітки

ред.
  1. Як, наприклад, Kellingley Colliery в Західному Йоркширі, остання глибока вугільна шахта у Британії, що була закрита після падіння світових цін на вугілля.
  2. Це було раніше, ніж у 2015 році SSI UK закрили металургійний комбінат у Редкарі, імпорт коксу впав відповідно до попиту, а поставки з Канади повністю припинилися у 2015 році.
  3. У статті Guardian зазначається, що пропоноване місце будівництва шахти знаходиться на південь від Кендала, але це неправильно. Наступного тижня лист Маріанни Кіркбі виправляє цю помилку.
  4. Звіт Британської геологічної служби 2004 року містить детальні відомості про метанообільність шахт навколо Вайтхевена; в ньому констатується, що вугілля не варто видобувати через метан та геологічну нестабільність в регіоні. Свердловини, з яких були отримано ці дані, були пробурені на глибину 400 м, але всі вони були розташовані на суходолі, а не в офшорних запасах.

Посилання

ред.
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 6 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Durham Mining Museum - Woodhouse Close Colliery. www.dmm.org.uk. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 11 липня 2018.
  3. Plans to restore mining industry. BBC News. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  4. Lodge, Tony (28 жовтня 2016). Tony Lodge: Old King Coal is dead, but long live British mining. The Yorkshire Post. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  5. Bounds, Andrew (11 грудня 2015). Date set for closure of UK's last deep mine at Kellingley. Financial Times. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
  6. а б в Bounds, Andy (19 червня 2017). Global demand for coking coal set to revive Cumbria mining. Financial Times. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  7. Samuel, Juliet (24 травня 2013). Vast coal discovery off Cumbria coast 'could fire up British mining industry'. The Times. с. 57. ISSN 0140-0460.
  8. а б Leroux, Marcus (17 листопада 2014). Old King Coal makes a comeback in north west. The Times.
  9. UK coking coal imports by country 2002-2017 | Statistics. statista.com. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 13 липня 2018.
  10. Lempriere, Molly (23 січня 2018). Mining the UK - Mining Technology. mining-technology.com. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  11. Vaughan, Adam (23 березня 2018). Minister cites climate change in rejection of opencast coal mine. The Guardian. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  12. а б в Birkby, Marianne (28 березня 2018). Cumbrian coal must stay in the ground where it belongs | Letters. The Guardian. Архів оригіналу за 4 червня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  13. Hydrological and Hydrogeological Support for Proposed Metallurgical Coal Mine - ESI Consulting. esi-consulting.co.uk. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  14. Plans on display for West Cumbria coking coal mine. Whitehaven News. 23 червня 2017. Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 11 липня 2018.
  15. Abbott, Jez (20 червня 2017). Planners probe metallurgical coal | Mineral and Waste Planning. www.mineralandwasteplanning.co.uk. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  16. The Railway Magazine. {{cite magazine}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  17. 2019 start proposed for work on £165m undersea mine off West Cumbria coast. News and Star. 23 квітня 2018. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  18. Lea, Robert (20 березня 2019). First deep coal mine since 1980s approved. The Times. № 72,799. с. 40. ISSN 0140-0460.
  19. Protesters march in the rain against St Bees coal mine plans. North West Evening Mail. 11 вересня 2017. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 11 липня 2018.
  20. Untitled. Cumberland Pacquet and Ware's Whitehaven Advertiser. 9 квітня 1816. с. 3. OCLC 18699629.
  21. Jones, NS; Holloway, S; Creedy, DP; Garner, K; Smith, NJP; Browne, MAE; Durucan, S (2004). UK Coal Resource for New Exploitation Technologies Final Report (PDF). Nora.nerc.ac.uk. British Geological Society. с. 103—104. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  22. Whitehaven deep coal mine plan moves step closer. BBC News. 19 березня 2019. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.
  23. First UK deep coal mine in decades to go ahead. BBC News. 2 листопада 2019. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019.

Джерела

ред.

Посилання

ред.