Лорікет мінданайський
| Лорікет мінданайський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Saudareos johnstoniae (Hartert, E, 1903) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Trichoglossus johnstoniae | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лоріке́т мінданайський[2] (Saudareos johnstoniae) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Ендемік Філіппін.
Опис ред.
Довжина птаха становить 20 см, вага 48-62 г, довжина крила 11-11,5 см. Забарвлення переважно зелене. Лоб і щоки рожевувато-червоні, через очі ідуть широкі темно-фіолетові смуги. Нижня частина тіла жовта, поцяткована зеленуватими хвилястими смужками. Нижні покривні пера крил і хвоста зеленувато-жовті, на нижній стороні крил є жовтуваті смуги. Дзьоб оранжево-чевоний, лчі червоні, навколо очей темно-сірі кільця, лапи зеленувато-сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. у молодих птахів рожевувато-червоний відтінок обличчя менш виражений, за очима є тьмяно-рожевувато-фіолетові плями, очі карі, навколо очей сіруваті кільця, дзьоб чорнувато-коричневий.
Поширення і екологія ред.
Мінданайські лорікети є ендеміками острова Мінданао. Вони мешкають на схилах гір Апо, Кітанглад[en], Матутум[en], Раганг[en], поблизу озера Ланао та в деяких інших місцях. Мінданайські лорікети живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах. Зустрічаються поодинці, парами або зграйками до 30 птахів, на висоті від 1000 до 2500 м над рівнем моря. Живляться нектаром, пилком, квітками, плодами і комахами. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 2-3 тижні, пташенята покидають гніздо через 5 тижнів після вилуплення.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція мінданайських лорікетів становить від 2500 до 10000 птахів. Їм може загрожувати знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Saudareos johnstoniae. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 15 травня 2022.
Джерела ред.
- Forshaw, Joseph M. (2006). Parrots of the World; an Identification Guide. Illustrated by Frank Knight. Princeton University Press. ISBN 0-691-09251-6.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |