Thomomys bulbivorus
Thomomys bulbivorus є гризуном, найбільшим представником роду Thomomys родини Geomyidae. Вперше описаний у 1829 році, він є ендеміком долини Вілламетт на північному заході Орегону в США. Травоїдний гофер живиться рослинним матеріалом, який він збирає у великі зовнішні защічні мішки, укриті хутром. Надлишки їжі накопичуються в розгалуженій системі тунелів. Шерсть від тьмяно-коричневого до свинцево-сірого кольору змінює колір і структуру протягом року. Характерно великі, виступаючі різці ссавця добре пристосовані для використання в будівництві тунелів, особливо на твердих глинистих ґрунтах долини Вілламет. Гофери видають стукотливі звуки зубами; самці й самиці видають муркотіння (або наспівування), коли вони разом, а молодняк видає щебетання. Народжені беззубими, сліпими та безволосими дитинчата швидко ростуть, перш ніж їх відлучають від грудей приблизно у віці шести тижнів.
| Thomomys bulbivorus | |
|---|---|
.JPG)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Гоферові (Geomyidae) |
| Рід: | Thomomys |
| Вид: | T. bulbivorus
|
| Біноміальна назва | |
| Thomomys bulbivorus (Richardson, 1829)
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми[2] | |
|
List
| |
Морфологічна характеристика
ред.Це найбільші тварини свого роду. Їхній зовнішній вигляд дуже різниться не тільки за віком, статтю та сезоном. Колір хутра на спині може коливатися від дуже темно-коричневого до світло-рудувато-коричневого. Нижня сторона свинцевого кольору, за винятком білої плями неправильної форми на шиї. Шерсть змінюється залежно від пори року: взимку вона довга й пухнаста, а влітку коротка й груба. У них маленькі слабкі очі, маленькі вуха, короткі ноги, потужні плечі, тонкі стегна та майже голий хвіст, довжина якого може становити від 40 до 95 міліметрів. Вони мають пухнасті защічні мішечки і досягають загальної довжини від 228,6 до 330,2 міліметрів і середньої ваги 633 грами[3]. Кігті на передніх лапах довші, ніж на задніх. Їх передні кігті найменші в роду і відносно слабкі. Замість цього вони використовують свої великі різці, схожі на долото, щоб копати землю. І верхні, і нижні різці мають білий кінчик через стирання жовтої поверхні емалі і досить вузькі. Різці виступають вперед, а губи змикаються за ними. На центральному краї кожного різця відсутня борозенка, яка є в інших представників роду[4].
Примітки
ред.- ↑ Cassola, 2016.
- ↑ Bailey, 1915, с. 40.
- ↑ Tiffany Parker: Thomomys bulbivorus Camas pocket gopher, Animal Diversity Web, University of Michigan, Museum of Zoology, 2018
- ↑ B. J. Verts & Leslie N. Carraway: Thomomys bulbivorus, The American Society of Mammalogists, Mammalial Species Nr. 273, 1987, P. 1–4
Джерела
ред.- Bailey, Vernon (1915). Revision of the pocket gophers of the genus Thomomys. North American Fauna. 39: 1—136. doi:10.3996/nafa.39.0001.
- Cassola, F. (2016). Thomomys bulbivorus. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42594A22216513. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T42594A22216513.en. Процитовано 17.11.2021.