The Black Saint and the Sinner Lady
The Black Saint and the Sinner Lady — студійний альбом Чарльза Мінґуса. Він був записаний 20 січня 1963 року і випущений у липні того ж року лейблом Impulse! Records. Альбом складається з однієї безперервної композиції — частково написаної як балет — розділеної на чотири треки та шість частин.[1] Вважається одним з найкращих джазових записів усіх часів.
The Black Saint and the Sinner Lady | |
|---|---|
 | |
| Студійний альбом | |
| Виконавець | Чарльз Мінґус |
| Дата випуску | Липень 1963 |
| Записаний | 20 січня 1963, Нью-Йорк |
| Жанр | Авангардний джаз, третя течія |
| Тривалість | 39:25 |
| Лейбл | Impulse! |
| Продюсер | Боб Тіле |
Запис ред.
Альбом був записаний 20 січня 1963 року бендом з одинадцяти музикантів. Мінґус назвав оркестровий стиль альбому «етнічною народно-танцювальною музикою», а критики описали його як такий, що поєднує «джаз і класику, а також інтегрує елементи африканської музики та іспанські мотиви».[2] Альбом містить анотації, написані Мінґусом і його тодішнім психотерапевтом Едмундом Поллоком.[1] Джазові та музичні критики часто характеризують Black Saint and the Sinner Lady як один з двох головних шедеврів Мінґуса (другий — Mingus Ah Um), і він часто посідає високі місця у списках найкращих альбомів усіх часів.
Боб Гаммер був співучасником та аранжувальником альбому. У книзі The Penguin Jazz Guide: The History of the Music in the 1000 Best Albums дружина Мінґуса, Сью Мінґус, розповідає: «Якимось чином Чарльз поглинув репетиційну групу Боба Хаммера під час шеститижневого концерту в Village Vanguard у 1963 році, що дало йому унікальну можливість ніч за ніччю відпрацьовувати одну з його найкращих композицій — The Black Saint and The Sinner Lady».[3]
У книзі Mingus Speaks аранжувальник Сай Джонсон згадує: «Боб Гаммер був дуже успішним у цьому. Він піаніст, який був десь тут, у 1962 році чи десь так, коли він зробив шедевр Мінґуса, як на мене, блискучу оркестровку і блискуче виконання The Black Saint and The Sinner Lady».[4]
Відгуки критиків ред.
| Професійні огляди | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| Down Beat (Оригінальний реліз LP) |
  [5]
|
| All About Jazz | сприятливий[6] |
| AllMusic | [7]
|
| Penguin Guide to Jazz | [8]
|
| Q | [9]
|
| The Rolling Stone Jazz Record Guide | [10]
|
The Black Saint and the Sinner Lady — один з найвідоміших джазових записів XX століття. Річард Кук і Браян Мортон, автори The Penguin Guide to Jazz, нагородили альбом знаком «Корона», найвищою нагородою видання, на додаток до найвищого чотиризіркового рейтингу.[6] Стів Г'юї з AllMusic присудив альбому п'ять зірок з п'яти і назвав його «одним з найбільших досягнень в оркеструванні будь-якого композитора в історії джазу».[7] Журнал |Q описує альбом як «суміш примарної блюзовості, танцювальної бадьорості і моментів андалузької спеки» і присудив йому чотири зірки з п'яти.[9]
Альбом увійшов до музичного довідника Роберта Дімері 1001 альбом, які ви повинні почути, перш ніж померти.[11]
Трек-лист ред.
Автор всіх треків — Чарльз Мінґус. Всі треки мають субтитри. Четвертий трек (друга сторона на оригінальному вініловому релізі) складається з трьох частин з окремими назвами та субтитрами. Тривалість треків, вказана на обкладинці альбому, є невірною; час, вказаний нижче, є фактичною тривалістю композицій.
| # | Назва | Субтитри | Тривалість |
|---|---|---|---|
| 1. | «Track A – Solo Dancer» | "Stop! Look! And Listen, Sinner Jim Whitney!" | 6:39 |
| 2. | «Track B – Duet Solo Dancers» | "Hearts' Beat and Shades in Physical Embraces" | 6:45 |
| 3. | «Track C – Group Dancers» | "(Soul Fusion) Freewoman and Oh, This Freedom's Slave Cries" | 7:22 |
| 4. | «Mode D – Trio and Group Dancers" "Mode E – Single Solos and Group Dance" "Mode F – Group and Solo Dance» | "Stop! Look! And Sing Songs of Revolutions!" "Saint and Sinner Join in Merriment on Battle Front" "Of Love, Pain, and Passioned Revolt, then Farewell, My Beloved, 'til It's Freedom Day" | 18:39 |
| 39:25 | |||
Персоналії ред.
|
|
Примітки ред.
- ↑ а б Mingus, Charles (1963). Album notes for The Black Saint and the Sinner Lady. New York City: Impulse! Records.
- ↑ Micucci, Matt (29 квітня 2021). Crate Digging: Third Stream. JAZZIZ Magazine (амер.). Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ Morton, Brian; Cook, Richard (4 November 2010). The Penguin Jazz Guide: The History of the Music in the 1000 Best Albums. Penguin. с. n.p. ISBN 978-0-14-195900-9. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ Goodman, John F. (2013). Mingus Speaks. Berkeley: University of California Press. с. 43. ISBN 978-0520954687. OCLC 837528040.
- ↑ Down Beat: November 7, 1963 Vol. 30, No. 29
- ↑ а б Robert Spencer (1 червня 1997). Charles Mingus: The Black Saint and the Sinner Lady. All About Jazz. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ а б Huey, Steve. (англ.) The Black Saint and the Sinner Lady – Charles Mingus. AllMusic. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ Cook, Richard; Morton, Brian (2008) [1992]. The Penguin Guide to Jazz (вид. 9th). New York: Penguin. с. 1004. ISBN 978-0-14-103401-0.
- ↑ а б The Black Saint and the Sinner Lady. Q: 109. February 1996.
- ↑ Swenson, J., ред. (1985). The Rolling Stone Jazz Record Guide. USA: Random House/Rolling Stone. с. 140. ISBN 0-394-72643-X.
- ↑ Robert Dimery; Michael Lydon (23 March 2010). 1001 Albums You Must Hear Before You Die: Revised and Updated Edition. Universe. ISBN 978-0-7893-2074-2.