TAKRAF (скор. від Ta gebergbau-Ausrüstungen, Kra ne und Förderanlagen ) — німецька компанія, що спеціалізується на випуску вантажопідіймальних кранів і гірничо-рудного, а також спеціального обладнання. Штаб-квартира знаходиться в місті Лейпциг, а виробничі потужності знаходяться у м. Лауххаммер.

TAKRAF
Тип GmbH (до 1990 VVB)
Форма власності комбінат
Галузь Важке машинобудування, Гірничо-рудне обладнання, Виробники кранів
Засновано 1948
Штаб-квартира Німеччина: Головний офіс: Torgauer Straße 336, 04347 Лейпциг, Виробництво: Bahnhofstraße 26, 01979 Лаухгаммер
Продукція Гірничо-рудне обладнання, автомобільні, баштові, гусеничні, залізничні, пневмоколісні, плавучі та портові крани, спеціальне обладнання, запчастини
takraf.com
CMNS: TAKRAF у Вікісховищі
Логотип TAKRAF на конвеєрному мості Overburden F60
Портальні портові крани TAKRAF у смт. Росток

Історія ред.

1948-1990. Епоха НДР ред.

 
Кран TAKRAF на сході Берліна

Назва TAKRAF веде свою історію з 1948 року, коли було створено машинобудівний комбінат.

У 1958 році ухвалено рішення на базі комбінату TAKRAF створити "Об'єднання народних підприємств".

У період з 1958 до 1960 року головне підприємство VVB TAKRAF сконцентрувалося на випуску кар'єрного обладнання.

В 1962 до об'єднання TAKRAF приєднано Державне Підприємство важкого машинобудування Лауххаммер (1725).

До 1964 року TAKRAF стає визнаним у всьому світі товарним знаком.

З 1 січня 1979 року VVB TAKRAF стає Державним підприємством.

Продукція марки TAKRAF постійно брала участь у багатьох виставках та отримувала високі нагороди, у тому числі на своєму, «домашньому» майданчику — Лейпцизькому ярмарку[1].

На підприємствах комбінату випускалися: колісні та гусеничні екскаватори серії UB, а також кар'єрні роторні екскаватори, кар'єрні перевантажувачі та інше кар'єрне обладнання; різні крани: портальні портові та плавучі крани Albatros і Kondor, серії кранів на гусеничному ходу з індексом «RDK» та залізничному ходу EDK, на автомобільному ходу з індексом «ADK» та пневмоколісному ходу з індексом «MDK»; готові фабрики вугільного брикету BF та безліч іншої продукції.

VVB TAKRAF стало найбільшим у машинобудівній галузі НДР і включало 48 державних народних підприємств.

Число працюючих у 1970-х роках становило понад 40 тисяч осіб.

До 1990 року кількість народних підприємств, що входять до об'єднання, скоротилося до 26.

Склад Об'єднання VVB TAKRAF ред.

 
Крани TAKRAF на виставці, м. Київ Лейпциг
  • TAKRAF Export-Import Außenhandel Berlin
  • VEB Bagger-, Förderbrücken- und Gerätebau (BFG) Lauchhammer
  • VEB Förderanlagen “7. Oktober» Magdeburg
  • VEB Förderanlagen und Kranbau Köthen
  • VEB Kranbau Eberswalde
  • VEB Kranbau Schmalkalden
  • VEB Schwermaschinenbau SM Kirow Leipzig
  • VEB Zemag Zeitz
  • VEB Montan Leipzig
  • VEB Schwermaschinenbau "Georgi Dimitroff" Magdeburg
  • VEB Berliner Aufzug-und Fahrtreppenbau Berlin
  • VEB Hebezeugwerk Suhl
  • VEB Sächsischer Brücken-und Stahlhochbau Dresden
  • VEB Förderausrüstungen Aschersleben

Період після возз'єднання Німеччини ред.

У 1990 році «Опікунська Рада ФРН з власності колишньої НДР» ліквідувала Державне VVB TAKRAF і передала головний комбінат до рук створеної компанії «Підприємство важкого машинобудування TAKRAF AG». Інші підприємства, що входили до VVB TAKRAF, перейшли до інших власників. З середини 1990-х до 2000-х компанія об'єдналася з компанією MAN у групу MAN TAKRAF. З 2008 року, після поглинання компанією Tenova Spa, компанія продовжує діяти у ФРН під маркою TAKRAF GmbH[2][3] та під маркою Tenova TAKRAF на міжнародному ринку. Компанія зберегла основну сферу діяльності – випуск кар'єрного обладнання.

Примітки ред.

  1. нім. Leipziger Messe
  2. История. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 2 листопада 2013.
  3. Местоположение фирмы TAKRAF GmbH. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 2 листопада 2013.

Література ред.

  • TAKRAF ein Kombinat des DDR-Schwermaschinenbaus, Mensch und Werk Schriftreihe zur Entwicklung der Industrie in der Stadt Leipzig 1945 bis 1990, herausgegeben von Dieter Gollasch, Vokal Verlag, ISBN 3981041836

Посилання ред.