105-мм самохідна гаубиця Т19 (англ. T19 Howitzer Motor Carriage) — американська самохідна артилерійська установка часів другої світової війни, класу самохідних гаубиць на напівгусеничній базі. Розроблена в 1941 році на шасі М3 з використанням 105-мм гаубиці M2A1.

САУ Т19

Самохідна гаубиця Т19
ТипСамохідна гаубиця
ПоходженняСША США
Історія використання
На озброєнні19421945
ОператориСША США
ВійниДруга світова війна
Історія виробництва
РозробникАртилерійсько-технічний корпус
Розроблено1941
ВиробникDiamond T
Виготовлення1942-1945
Виготовлена
кількість
324
Характеристики
Вага9 070 кг
Довжина6 160 мм
Ширина1 962 мм
Висота2 337 мм
Обслуга6 осіб

Стволи22,5 кал
Прицілперископічний M16, артилерійська панорама M12A2, квадрант M4

Бронясталева поверхнево загартована
Головне
озброєння
105-мм гаубиця M2A1
Другорядне
озброєння
12,7-мм кулемет Browning M2
Двигун1 × однорядний 6-циліндровий карбюраторний двигун рідинного охолодження White 160AX
147 к.с.
Питома потужність16,2
Дорожній просвіт285 мм
Операційна
дальність
320 км
Швидкість72 км/год
Система
наведення
-5…+35

T19 (САУ) у Вікісховищі

Зміст

ред.

105-мм самохідна гаубиця Т19 була створена восени 1941 року фахівцями Артилерійсько-технічного корпусу армії США в ролі перехідної самохідної артилерійської системи для нагального задоволення потреб бронетанкових дивізій у самохідній артилерії. Основною артилерійською системою послужила 105-мм гаубиця M2A1, а базою став напівгусеничний бронетранспортер M3. У січні 1942 року фірмою Diamond T Motor Car Company було розпочато серійне виробництво T19 і було завершено у квітні того ж року, з початком випуску САУ M7, яка повністю задовольняла вимогам армії.

Незважаючи на те, що T19 передбачалася лише для тимчасового використання до надходження у війська M7, напівгусенична САУ не тільки активно використовувалася для підготовки бронетанкових військ на початковому періоді, але і застосовувалася в боях. Під час боїв у Туніській кампанії в 1942—1943 роках T19 застосовувалися танковими частинами і M7 надійшли їм на заміну тільки до початку Сицилійської операції. Більша ж частина T19 використовувалася в полковій артилерії піхотних дивізій, також як тимчасова заміна до надходження на озброєння новітніх буксованих піхотних гармат M3.

T19 продовжували використовуватися в Італійській кампанії й на півдні Франції щонайменше до 1944 року.

У липні 1945 року T19 була знята з озброєння і 90 САУ, що лишалися в строю, були переобладнані на бронетранспортери M3A1.

Див. також

ред.

Посилання

ред.

Література

ред.
  • R. P. Hunnicutt. Halftrack: A History of American Semi-Tracked Vehicles. — Novato, CA: Presidio Press, 2001. — 240 p. — ISBN 0-89141-742-7.
  • S. J. Zaloga. US Field Artillery of World War II. — Oxford: Osprey Publishing, 2007. — 48 p. — (New Vanguard № 131). — ISBN 978-1-84603-061-1.

Примітки

ред.