Sight & Sound
«Sight & Sound» (укр. «Вигляд і звучання»)[2] — щомісячний британський журнал про кіно, який видається з 1932 року, з 1934 — за підтримки Британського інституту кінематографії. До 1991 року, виходив один раз на квартал.
.svg) | ||||
| Країна видання |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тематика | фільм | |||
| Мова | англійська[1] | |||
| Редактор | Mike Williamsd | |||
| Видавець | Британський інститут кінематографії | |||
| Засновано | 1932 | |||
| ISSN-L | 0037-4806 | |||
| ISSN |
0037-4806 (друковане видання) 2515-5164 (інтернет-публікація[d]) | |||
| | ||||
| bfi.org.uk/news-opinion/sight-sound-magazine(англ.) exacteditions.com/login | ||||
«Sight & Sound» зазвичай оприлюднює рецензії на всі фільми, що виходять у Великій Британії, із зазначенням повного складу знімальної групи. Напередодні великих прем'єр друкують розгорнуті інтерв'ю з режисерами та акторами.
Опитування ред.
Журнал, раніше за своїх суперників (на зразок французького «Positif»), став поширювати списки найбільших фільмів «усіх часів», які оновлюються кожне десятиліття. Списки складаються за підсумками опитування професіоналів у галузі кіно з усього світу. Попри те, що після «Sight & Sound», такі переліки стали складати й інші видання, список Sight & Sound, як і раніше, зберігає свою поважність. За словами Роджера Еберта, серед усіх рейтингів це єдиний, який кінопрофесіонали сприймають серйозно[3].
За наслідками опитування 1952 року, найбільшими фільмами були названі: «Викрадачі велосипедів», «Золота лихоманка» та «Вогні великого міста». Через 10 років перше місце посів «Громадянин Кейн», який зберігав першість протягом півстоліття. За ним довгий час йшли «Правила гри» Жана Ренуара — «найвеличніший» із фільмів, знятих у Європі. За підсумками опитування 2012 року, в якому взяли участь 846 кінокритиків, «Громадянина Кейна» вперше обійшов гічкоківський трилер «Запаморочення»[4]. З 358 опитаних 2012 року режисерів, більшість назвала найкращим, фільм Ясудзіро Одзу «Токійська повість»[5].
«Режисерський» рейтинг фільмів 2012 року[6] ред.
| Номер | Назва | Рік | Режисер |
|---|---|---|---|
| 1 | Токійська повість | 1953 | Одзу Ясудзіро |
| 2 | Космічна одіссея 2001 року | 1968 | Стенлі Кубрик |
| 3 | Громадянин Кейн | 1941 | Орсон Веллс |
| 4 | Вісім з половиною | 1963 | Федеріко Фелліні |
| 5 | Таксист | 1976 | Мартін Скорсезе |
| 6 | Апокаліпсис сьогодні | 1979 | Френсіс Форд Коппола |
| 7 | Хрещений батько | 1972 | Френсіс Форд Коппола |
| 8 | Запаморочення | 1958 | Альфред Гічкок |
| 9 | Дзеркало | 1974 | Андрій Тарковський |
| 10 | Викрадачі велосипедів | 1948 | Вітторіо де Сіка |
Рейтинг документальних фільмів ред.
Влітку 2014 року, було вперше проведено опитування для складання рейтингу документальних фільмів. Найкращим документальним фільмом усіх часів, було названо «Людину з кіноапаратом» одесита Дзиґи Вертова, де здебільшого показано життя України часів НЕП-у[7].
Примітки ред.
- ↑ а б в г The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0037-4806
- ↑ KOYAMA, Junichiro (2007). ISSN (International Standard Serial Number), ISSN Network and Japanese National Centre for ISSN. Journal of Information Processing and Management. Т. 50, № 3. с. 144—154. doi:10.1241/johokanri.50.144. ISSN 0021-7298. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ Данченко, Н. Г. (2020). Електронна п’єса Альфреда Шнітке «Потік»:специфіка функціонування звукових об’єктів. Музичне мистецтво і культура. Т. 1, № 30. с. 5—11. doi:10.31723/2524-0447-2020-30-1-1. ISSN 2524-0447. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ Sight Reading. The Art of Film Acting. Routledge. 2 жовтня 2012. с. 53—58.
- ↑ (Firme), Harrap (2012.)). Chambers film factfinder. Chambers. ISBN 978-1-84972-172-1. OCLC 813249666.
- ↑ Directors’ 100 Greatest Films of All Time. BFI (англ.). Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ UCS I. 100 British Documentaries. 2007. doi:10.5040/9781838710583.0094. Процитовано 15 листопада 2021.