Дзиґа Вертов

український та російський радянський кінорежисер

Дзи́ґа Ве́ртов (при народженні Давид А́бельович Ка́уфман, потім відомий також як Денис Абрамович Кауфман і Денис Аркадійович Кауфман; *21 грудня 1895 (2 січня 1896)(18960102), Білосток — †12 лютого 1954, Москва) — український[2] та російський[3] радянський кінорежисер. Один із засновників і теоретиків документального кіно. Вертова вважають яскравим представником «Українського Відродження» у кінематографі[4]. Першим використав методику «прихована камера».

Дзиґа Вертов
Dziga Vertov
пол. Dawid Abelowicz Kaufman
David Kaufman (Dziga Vertov) 1913.jpg
Ім'я при народженні Давид Абелевич Кауфман
Народився 21 грудня 1895 (2 січня 1896)(1896-01-02)
Білосток, Російська імперія
Помер 12 лютого 1954(1954-02-12) (58 років)
Москва, СРСР
·злоякісна пухлина
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність єврей
Діяльність кінорежисер, сценарист, теоретик кіно
Знання мов російська[1]
Роки активності з 1917
Жанр документальний фільм
Брати, сестри Кауфман Михайло Абрамович і Кауфман Борис Абрамовичd
У шлюбі з Єлизавета Свіловаd
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
IMDb ID 0895048

Його брати — кінооператори Борис Кауфман і Михайло Кауфман.

БіографіяРедагувати

Народився 1895 року у місті Білосток Російської імперії, у родині польських євреїв.

Навчався в музичній школі, в Петроградському психоневрологічному інституті та в Московському університеті. 1917 року працював у відділі кінохроніки Московського кінокомітету. У 1918—1919 роках — укладач-монтажер журналу «Кінотиждень». З 1920 року — режисер-документаліст, ініціатор випуску кіножурналу «Кіноправда» (1922—1924). Працював на студіях «Культкіно», 3-й Госкінофабриці, Київській кінофабриці ВУФКУ (1927—1930), «Межрабпомфільм», ЦСДФ. Автор сценаріїв кількох своїх документальних фільмів, ігрового фільму «Тобі, фронт!» (1942), мультиплікаційного фільму «Гуморески». Автор кількох статей з теорії кіно. Фільм «Кіно-око» в 1924 році отримав медаль і диплом Всесвітньої виставки в Парижі. З переїздом Вертова в Україну в Москві розпалася група «Кіноки», керівником якої він був.

Вертов є режисером одного з перших звукових документальних фільмів «Симфонія Донбасу» («Ентузіязм») (1930). Знімає «Три пісні про Леніна» (1934), фільм в жанрі образної кінопубліцистики, який газета «Правда» назвала «Піснею всієї країни». Фільм «Колискова» (1937) присвячений двадцятирічному шляху країни, пройденого після революції. Під час Німецько-радянської війни зняв фільми «Кров за кров, смерть за смерть» (1941), «Клятва молодих» і «В горах Ала-Тау» (обидва 1944), присвячені героїчній боротьбі радянського народу проти нацизму та роботі в тилу. Всі подальші кінопроєкти Вертова відхилялися тогочасним керівництвом.

З 1944 року і до самої смерті він працював режисером-монтажером над кіножурналом «Новини дня» (всього випустив 55 номерів).

Помер у Москві від раку.

В літературіРедагувати

Дзиґа Вертов виступає під іменем «Крайних Взглядова, великого борца за идею кино факта» і автора кінокартини «Безпристрасний об'єктив» у першопочатковій редакції роману Ільфа і Петрова «Золоте теля». Герой Ільфа і Петрова знімає недопалок в урні крупним планом таким чином, що він «набуває вигляду жерла сорокадвосантиметрової гармати», а також «вважає своєю спеціальністю зйомки під колесами потяга».

Вшанування пам'ятіРедагувати

У Києві існує провулок Дзиґи Вертова[5].

2014 року стрічку «Людина з кіноапаратом» (1929) визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів, згідно кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI)[6]. З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку[7].

Його фільм «Симфонія Донбасу» став основою для українського документального фільму українського режисера та сценариста Ігоря Мінаєва «Какофонія Донбасу» 2018 року[8][9][10].

ФільмографіяРедагувати

 
Кадр з фільму «Людина з кіноапаратом» (1929) Дзиґи Вертова
  1. 1919 — Кінотиждень
  2. 1919 — Річниця революції (відновлений у 2018 році[11])
  3. 1920 — Битва в Царицині
  4. 1922 — Історія громадянської війни
  5. 1922 — Процес есерів
  6. 1924 — Радянські іграшки
  7. 1924 — Кіно-око
  8. 1925 — Кіноправда
  9. 1926 — Шоста частина світу
  10. 1926 — Крокуй, Радо!
  11. 1928 — Одинадцятий
  12. 1929 — Людина з кіноапаратом
  13. 1930 — Ентузіазм (Симфонія Донбасу)
  14. 1934 — Три пісні про Леніна
  15. 1937 — Пам'яті Серго Орджонікідзе
  16. 1937 — Колискова
  17. 1938 — Три героїні
  18. 1942 — Тобі, фронт!
  19. 1944 — В горах Ала-Тау
  20. 1954 — Новини дня

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. 19.05.2016 «ОДИНАДЦЯТИЙ» ДЗИҐИ ВЕРТОВА НА «УКРАЇНСЬКІЙ ВЕСНІ» 2016 У ПОЗНАНІ. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019. 
  3. Дзиґа Вертов. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Дзиґа Вертов. Людина з кіноапаратом. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019. 
  5. Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 491/4555 «Про найменування нових вулиці та провулку у Дніпровському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 26 серпня 2019.]
  6. BFI. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 1 серпня 2014. 
  7. Українська Правда. Життя. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 1 серпня 2014. 
  8. Фільм Какафонія Донбасу на сайті docudays.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021. 
  9. Симфонія і какофонія. «Симфонія Донбасу» Дзиґи Вертова vs «Какофонія Донбасу» Ігоря Мінаєва.. Голос України (ua). 8 серпня 2020. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 13 лютого 2021. 
  10. Фільм «Какофонія Донбасу»
  11. Dziga Vertov’s Anniversary of the Revolution to premiere at IDFA 2018. www.idfa.nl (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 9 грудня 2018. 

ЛітератураРедагувати

  • Hicks, J.. Dziga Vertov: defining documentary film. — London; New York: I.B.Tauris, Palgrave Macmillan, 2007. — 194 p. (англ.)

ПосиланняРедагувати