Відкрити головне меню

Дзи́ґа Ве́ртов (при народженні Давид А́бельович Ка́уфман, потім відомий також як Денис Абрамович і Денис Аркадійович Кауфман; *21 грудня 1895 (2 січня 1896)(18960102), Білосток — †12 лютого 1954, Москва) — український[2] та російський[3] радянський кінорежисер. Один із засновників і теоретиків документального кіно. Вважається яскравим представником «Українського Відродження» у кінематографі[4]. Першим використав методику «прихована камера».

Дзиґа Вертов
Dziga Vertov
David Kaufman (Dziga Vertov) 1913.jpg
Ім'я при народженні Давид Абелевич Кауфман
Народився 21 грудня 1895 (2 січня 1896)(1896-01-02)
Білосток, Російська імперія
Помер 12 лютого 1954(1954-02-12) (58 років)
Москва, СРСР
·злоякісна пухлина
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність єврей
Діяльність кінорежисер, сценарист, теоретик кіно
Володіє мовами російська[1]
Жанр Соціалістичний реалізм
Брати, сестри  • Кауфман Михайло Абрамович і Boris Kaufman[d]
У шлюбі з Yelizaveta Svilova[d]
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
IMDb nm0895048

Його брати — кінооператори Борис Кауфман і Михайло Кауфман.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в 1895 році в Польщі у місті Білосток тоді частині Російської імперії у родині польських євреїв.

Навчався в музичній школі, в Петроградському психоневрологічному інституті та в Московському університеті. У 1917 працював у відділі кінохроніки Московського кінокомітету. У 1918-19 — укладач-монтажер журналу «Кінотиждень». З 1920 — режисер-документаліст, ініціатор випуску кіножурналу «Кіноправда» (1922—1924). Працював на студіях «Культкіно», 3-й Госкінофабриці, Київській кінофабриці ВУФКУ (1927—1930), «Межрабпомфільм», ЦСДФ. Автор сценаріїв кількох своїх документальних фільмів, ігрового фільму «Тобі, фронт!» (1942), мультиплікаційного фільму «Гуморески». Автор кількох статей з теорії кіно. Фільм «Кіно-Око» в 1924 році отримав медаль і диплом Всесвітньої виставки в Парижі. З переїздом Вертова в Україну розпалася група «Кінокі», керівником якої він був.

Вертов є режисером одного з перших звукових документальних фільмів «Симфонія Донбасу» («Ентузіазм») (1930). Знімає «Три пісні про Леніна» (1934), фільм в жанрі образної кінопубліцистики, який газета «Правда» назвала «Піснею всієї країни». Фільм «Колискова» (1937) присвячений двадцятирічному шляху країни, пройденого після революції. Під час Німецько-радянської війни зняв фільми «Кров за кров, смерть за смерть» (1941), «Клятва молодих» і «В горах Ала-Тау» (обидва 1944), присвячені героїчній боротьбі радянського народу проти нацизму та роботі в тилу. Всі подальші кінопроекти Вертова відхилялися тогочасним керівництвом.

З 1944 року і до самої смерті він працював режисером-монтажером над кіножурналом «Новини дня» (всього випустив 55 номерів).

Помер у Москві від раку.

2014 року стрічку «Людина з кіноапаратом» (1929) визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів, згідно кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI)[5]. З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку[6].

В літературіРедагувати

Дзиґа Вертов виступає під іменем «Крайних Взглядова, великого борца за идею кино факта» і автора кінокартини «Безпристрасний об'єктив» в першопочатковій редакції роману Ільфа і Петрова «Золоте теля». Герой Ільфа і Петрова знімає недопалок в урні крупним планом таким чином, що він «набуває вигляду жерла сорокадвосантиметрової гармати», а також «вважає своєю спеціальністю зйомки під колесами потяга».

Вшанування пам'ятіРедагувати

ФільмографіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. 19.05.2016 «ОДИНАДЦЯТИЙ» ДЗИҐИ ВЕРТОВА НА «УКРАЇНСЬКІЙ ВЕСНІ» 2016 У ПОЗНАНІ
  3. Дзиґа Вертов. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Дзиґа Вертов. Людина з кіноапаратом
  5. BFI
  6. Українська Правда. Життя
  7. Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 491/4555 «Про найменування нових вулиці та провулку у Дніпровському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 4.
  8. Dziga Vertov’s Anniversary of the Revolution to premiere at IDFA 2018. www.idfa.nl (en). Процитовано 2018-12-09. 

ЛітератураРедагувати

  • Hicks, J.. Dziga Vertov: defining documentary film. — London; New York: I.B.Tauris, Palgrave Macmillan, 2007. — 194 p. (англ.)

ПосиланняРедагувати