Куріпка саравацька
| Куріпка саравацька | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(14747442414).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Rhizothera dulitensis Ogilvie-Grant, 1895 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Rhizothera longirostris dulitensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куріпка саравацька[2] (Rhizothera dulitensis) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[3]. Ендемік Малайзії. Раніше вважався підвидом довгодзьобої куріпки, однак був визнаний окремим видом.
Опис ред.
Довжина птаха становить 37 см. У самців верхня частина голови коричнева, решта голови і шия каштанові. Верхня частина тіла коричнювата, надхвістя рудувате. На верхній частині грудей є широка сіра смуга, решта нижньої частини тіла і боки білі. Райдужки карі, дзьоб міцний, довгий, вигнутий донизу, сірий, лапи жовтувато-сірі. Саравацькі куріпки відрізняються від довгодзьобих куріпок відсутніх білих плям на крилах, більш широкою сіою смугою на грудях і тим, що решта нижньої частини тіла у них біла, а не яскраво-рудувато-охриста.
Поширення і екологія ред.
Саравацькі куріпки мешкають на острові Калімантан. Вперше вони були зафіксовані на горі Дуліт[en] в штаті Саравак, а згодом знайдені також на схилах гір Муруд[en] і Бату-Сонг[ceb]. У 1895 році Альфред Еверетт[en] знайшов саравацьких куріпок на схилах гори Кінабалу в штаті Сабах, однак пізніше вид не був там знайдений. З 1937 року науковці не спостерігали цих птахів, хоча існують свідчення про спостереження цього виду в горах Крокер[en]. Саравацькі куріпки живуть в незайманих гірських тропічних лісах, що ростуть на вапнякових схилах, на висоті від 900 до 1200 м над рівнем моря.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція саравацьких куріпок становить від 1000 до 25000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Rhizothera dulitensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2023). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2023.
Джерела ред.
- Steve Madge, Phil McGowan und Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse. A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world. Christopher Helm, London 2002, ISBN 0-7136-3966-0.
- Smythies, B.E.; Davison, G.W.H. (1998). The Birds of Borneo. Kota Kinabalu: Natural History Publications (Borneo), in association with the Sabah Society. с. 217—219. ISBN 983-812-028-6.
- Orenstein, Ronald; Wong, Anthony; Abghani, Nazeri; Bakewell, David; Eaton, James; Yeo Siew Teck; Yong Ding Li (2010). Sarawak – a neglected birding destination in Malaysia (PDF). BirdingASIA. 13: 30—41.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |