Renault Primaquatre
Renault Primaquatre — легковий автомобіль, що виготовлявся компанією «Рено» у 1931 — 1941 рр. Останній автомобіль створений за життя Луї Рено (1877—1944).
| Компонування: | передньомоторне задньоприводне |
2120 см³, 35 к.с. (26 кВт) (1931)
2383 см³, 48 к.с. (36 кВт) (1936)
2383 см³, 52 к.с. (39 кВт) (1938)
2383 см³, 56 к.с. (42 кВт)
| Довжина: | (KZ-6/8) 3700 мм (KZ-10) 3900 мм (KZ-18) 4000 мм (KZ-24) 4150 мм (KZ-11) 4300 мм |
| Ширина: | (KZ-6/8) 1450 мм (KZ-10) 1570 мм (KZ-18) 1575 мм (KZ-24) 1600 мм (KZ-11) 1770 мм |
| Висота: | (KZ-11) 1710 мм |
| Споряджена маса: | 1550 кг |
| Схожі моделі: | Citroën Traction Avant |
Модель Primaquatre мала два покоління. У перше входили автомобілі з індексами KZ6 (1931), KZ8 (1932), KZ10 (1933), KZ11, KZ18 (1934), KZ24 (1935). У друге — ACL1 (1936), ACL2 (1937), BDF1 (1938), BDF2 (1939), BDS1 (1940), BDS2 (1941).
Вперше Renault Primaquatre представили 29 грудня 1930 р., як тип KZ6 (продовження серії KZ). Він комплектувався двигуном зробочим об'ємом 2120 см3 та максимальною потужністю 35 к.с. (26 кВт) при 2900 об/хв. Максимальна швидкість сягала 100 км/год (62 миль/год). Задні колеса приводились в рух через 3-ступеневу механічну коробку передач без синхронізаторів.
У січні 1936 р. з'явилось друге покоління, на яке встановлювали новий двигун з робочим об'ємом 2383 см3 та максимальною потужністю 48 к.с. (35 кВт) при 3200 об/хв. В наступні роки з'явились типи ACL2, BDF1, BDF2 та BDS1. До кінця 1937 р. впровадили механічний підсилювач гальм, прибрали одну з двох точок доступу до паливного баку.[1] Однак виготовлялись автомобілі тільки до початку літа 1940 р., до вторгнення Німеччини у Францію.
Останнім став Primaquatre Sport (тип BDS2) обладнаний двигуном з робочим об'ємом 2,4 л та максимальною потужністю 56 к.с.[2] Останнім вдосконаленням у 1940 р. було встановлення гальмівної системи Lockheed з гідравлічним приводом замість механічного (з тросовим приводом).
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Renault Primaquatre |