Тапіранга вогнистогуза
| Тапіранга вогнистогуза | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самець вогнистогузої тапіранги
.jpg) Самиця вогнистогузої тапіранги
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ramphocelus flammigerus (Jardine & Selby, 1833) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ramphopis flammigerus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тапіра́нга вогнистогуза[2] (Ramphocelus flammigerus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Колумбії. Раніше вважався конспецифічним з жовтогузою тапірангою.
Опис ред.
_-_Macho_(16826617349).jpg)
Довжина птаха становить 18-19 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення. Пера на голові оксамитово-чорне, дуже короте, густе. На спині і надхвісті яскраво-червона пляма. Очі червоні або темно-червоні, дзьоб світло-сизий з чорним кінчиком, лапи темно-сірувато-рогові.
У самиць верхня частина тіла чорнувато-коричнева або бура, пера на ній мають оливкові краї. Голова з боків тьмяно-коричнювато-сіра. Надхвістя червонувато-оранжеве. Горло тьмяно-сірувато-жовте, нижня частина тіла жовтувато-оранжева, груди і гузка більш червоні. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць. Молоді самці поступово покриваються чорними плямами, особливо на голові і грудях, набуваючи дорослого забарвлення.
Поширення і екологія ред.
Вогнистогузі тапіранги мешкають в долині річки Каука, між Західним і Центральним хребтами Колумбійських Анд, від Антіокії на південь до Кауки. Вони живуть на узліссях вологих тропічних лісів, на порослих чагарниками галявинах, у вторинних заростях, рідколіссях, на плантаціях і в садах. Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті від 800 до 2000 м над рівнем моря. Живляться плодами і комахами. Гніздяться в чагарниках. В кладці 2 блакитних яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ramphocelus flammigerus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |