Pyura chilensis
| Piura chilensis | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 П'юра на субстраті з мушлі молюска, виловлена у регіоні Вальпараїсо, Чилі.
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Pyura chilensis (П'юра чилійська) — їстівна морська тварина з родини Pyuridae підтипу Покривники[1].
Історія ред.
Слово «п'юра» або «піура» запозичене з мови мапуче. Вперше біологічний опис цих тварин склав чилійський єзуїтський місіонер абат Хуан Ігнасіо Моліна у книзі Saggio Sulla Storia Naturale del Chili (ісп. «Нарис з природної історії Чилі») в 1782 році. У цьому творі він розповідає про побут мешканців архіпелагу Чилое[2], коротко описує схильність тубільців до риболовлі та згадує п'юру як один з місцевих продуктів промислу і харчування[3].
Опис ред.
П'юри мешкають у літоральній та субліторальній зонах узбережжя Чилі та Перу та ведуть нерухомий спосіб життя, прикріплюючись до скель та інших подібних об'єктів. Тварина має яскраво-червоний колір і вкрита міцною оболонкою (тунікою), яка може бути як індивідуальною для кожної особини, так і спільною для всієї колонії[4], і робить скупчення п'юр схожим на морську скелю, з якої виступають лише сифони особин.
В плані біології Pyura chilensis подібна до інших покривників. Вона харчується, пропускаючи воду через сифони і відфільтровуючи[en] з неї мікроорганізми. Всі особини п'юр після метаморфозу є самцями, але при статевому дозріванні стають гермафродитами і розмножуються, випускаючи хмари сперми та яєць у навколишню воду. Якщо поруч відсутні інші особини, відбувається самозапліднення. Зазвичай у асцидій працює захисний механізм проти автогамії в вигляді асинхронного дозрівання яйцеклітин і сперматозоїдів в однієї особини, однак у піур при зниженні густини популяції самозапліднення можливе (деградації наступних поколінь при цьому не відзначено), хоча за сприятливих умов перехресне запліднення переважає і в них[4].
Як і в інших асцидій, кров п'юр містить велику кількість ванадію, концентрація якого може в десять мільйонів разів перевищувати концентрацію у навколишній воді, також накопичуються титан і залізо. Як саме і навіщо тварина накопичує ці елементи, точно не визначено[5].
Промисел ред.
У Чилі ведеться широкий промисловий вилов п'юр, також місцеві мешканці часто збирають цих тварин під час відпливу або пірнаючи з аквалангом. На сьогодні не виявлено наслідків надмірного вилову — ймовірно, через значну репродуктивну здатність цих тварин. Тим не менш, п'юри є основною поживою місцевої водної фауни, зокрема черевоногих молюсків виду Concholepas concholepas[en] («чилійське морське вушко», родина Мурексові), який як раз перебуває під загрозою (його вилов у Чилі обмежений законом з 1989 року), тому на його чисельність може вплинути вилов п'юри.
Окрім місцевого споживання, Чилі також експортує п'юр — найбільшими імпортерами є Швеція (32,5 %) і Японія (24,2 %), дані наведено на 2007 рік[6].
Туніка Pyura chilensis доволі міцна, тому рибалки розрізають її за допомогою пилки, виймаючи сифони (місцеві мешканці через зовнішній вигляд цих органів називають їх «tetas», що іспанською значить «цицьки»), які надалі й використовуються як харчовий продукт.
Кулінарія ред.
М'ясо п'юр має сильний смак через високий вміст таких елементів, як типовий для морепродуктів йод, а також ванадій і залізо (смак п'юри порівнюють зі смаком м'яса морських їжаків). Його споживають як сирим, та і кулінарно обробленим, а також консервують. Зазвичай до нього додають цибулю, коріандр та лимонний сік і їдять у такому вигляді у супах, рагу, з вареним рисом або просто як компонент бутерброду[4].
Безпека вживання м'яса п'юри є предметом дискусій: вміст важких металів в ньому, особливо ванадію, може бути небезпечним для людини. Ванадій є токсичним за концентрації 1,8 мг/кг, а його вміст у м'ясі п'юри становить 1,9 мг/кг[4]. У випадку регулярного вживання у таких кількостях цей метал може завдати значної шкоди, зокрема, печінці. Тим не менш, у багатьох прибережних населених пунктах Чилі п'юра є навіть не делікатесом, а типовою стравою[7].
На чилійському острові Чилое відзначалося, що жінки, які споживали велику кількість п'юри під час вагітності, мали більшу кількість багатоплідних пологів[en], однак правдивість таких тверджень, з огляду на механізми розмноження людини, залишається сумнівною[8]. Також м'ясу п'юри приписують властивості афродизіаку та позитивний вплив на чоловічу потенцію протягом певного періоду часу після споживання[9][10].
У мистецтві ред.
З огляду на значимість п'юри в місцевій кулінарії, в 1991 році були випущені поштові марки з її зображенням[4]. Зовнішнє зображення марки.
Посилання ред.
- ↑ WoRMS taxon details—Pyura chilensis Molina, 1782.
- ↑ Juan Ignacio Molina Abate (іспанською) .
- ↑ Juan Ignacio Molina (1808). The Geographical, Natural, and Civil History of Chili. Middletown, (Conn.) : printed for I. Riley.
- ↑ а б в г д Чилийские пиуры (рос.). 20 березня 2019.
- ↑ Pyura chilensis: the closest thing to getting blood from a stone. 21 червня 2012.
- ↑ Tecnologías de cultivo del Piure (іспанською) . 28 липня 2012. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Pyura chilensis: the closest thing to getting blood from a stone.
- ↑ Dr. Basulto del Campo, Sergio (2014). Noticias pesqueras de cinco siglos: Chile (1520-2000) (Spanish) . Chile: Editorial Ocho Libros. с. 93.
- ↑ Ojo con el piure, que se luce como el nuevo viagra del pueblo (іспанською) . 2014.
- ↑ Este marisco es el único manjar que puede cogerse a sí mismo (іспанською) . 2018.